Лялька «Кияночка», 2021 р.

 

Ляльку «Кияночка» я створила ще в 2021 році. Вона презентувала мене на багатьох виставках, в тому числі на «Кращому творі року 2021» в НСМНМУ. Але про неї не було ще жодного допису. Тож виправляю цю помилку.

Родзинкою ляльки «Кияночка» є спідниця з тонкої червоної вовняної тканини, оздоблена китичками із синьої вовни, які ще називали «перчиками». Саме такі спідниці носили мешканці Київщини у ХІХ столітті.  Доповнює вбрання вишита сорочка, керсетка з декоративним орнаментованим трикутником на передній полі та фартух, що імітує ткану запаску. На голові ляльки – очіпок, зверху пов’язаний картатою вовняною хусткою.

Лялька «Кияночка», 2021 рік створення, 43 см.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захісниці, Берегині». 2022 р.

 

«Народна фантазія змальовувала дрімоту в образі доброї старенької із м’якими ласкавими руками або ж в образі юної дівчини з ніжним голосом, що заколисує. На голові вона носить віночок із квітів дрімоти білої. У сутінках дрімота блукає під вікнами хати, а коли темрява густішає, то крізь двері, вікно чи навіть шпаринки потрапляє досередини. Дрімота підходить до колиски, заплющує діткам очі, поправляє ковдру, струшує над ліжечком своїм віночком, з якого на оченята малюка падають сни, і маминим голосом наспівує:

Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти: «Де будемо ночувати?» -

«Де хатина є тепленька, де дитина є маленька.

Там будемо ночувати, дитиночку присипляти»… (за Д. Корній)

Створюючи образ Дрімоти, я зосередилася на її вбранні. Навмисно обирала для цього темні сині тона. Дрімота для мене – це символ ночі, яка заколисує  немовля. Її я уявляю, як літню жіночку в вишитій сорочці, керсетці, смугастій просторій спідниці, уквітчаному фартушку та очіпку. В одній руці вона тримає колиску з немовлям, в іншій – пучечок заспокійливих трав. На голові – описаний в книзі віночок із квітів дрімоти білої. Всю ніч вона опікується дитинкою, даючи мамі трохи відпочити.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захисниці, Берегині».

Третя лялька за книгою Д. Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи».

Висота 44 см. Рік створення 2022.

IOV 2025

 Приємна новина!

Я отримала сертифікат, який підтверджує моє членство у міжнародній організації майстрів народного мистецтва International Organization of Folk Art (IOV), що стоїть на захисті нематеріальної культурної спадщини. 

 

Коли ляльки «Казкарка» і «Лялькарка» були готові в мене не залишилося жодного сумніву щодо того, якою буде третя лялька. Вона буде господинею, ґаздинею, господаркою. Тою, хто піклуватиметься про своїх творчих сестер, хто їсти приготує і хату підмете. Певний час думала я над тим, який атрибут господарювання дати їй до рук. Ложку, баняк, глечик, віник? Приміряла, прикладала – все не те. Аж поки не придивилася більш уважно до малюнка на спідниці. Насправді не знаю, чи вірно я зрозуміла пані Ангеліну @ , яка виконала розпис, але я в її малюнку побачила гарбузи! Проблему було вирішено:  лялька «Господарка» тримає в своїх руках саме їх – гарбузи – символ родючості та достатку.

Зокрема цією лялькою, а загалом всією серією «Сестри» мені хотілося продемонструвати ідею збереження традицій. По-перше – це народні розписи, які прикрашають спідниці ляльок. Можливо дещо незвичне застосування, але досить гармонійне. По-друге – це вбрання: керсетки, очіпки, хустки, прикраси. Довга керсетка господарки пошита з тої ж тканини, що й спідниця лялькарки (в давнину закуплений в родині матеріал міг йти на потреби всіх членів). За традицією декоративною стрічкою сформований кут її передньої поли, на спині – складки-вуса. Сорочка пошита з тканини, яка була у вжитку в моєї бабусі. І ось вже лялька «вбрана» у бабусину сорочку.  А ще я дуже хотіла зав’язати хустку ляльці подібним чином. І не лише тому, що такий спосіб у давнину був розповсюджений в деяких регіонах України. А ще тому, що десь в 60-х – 70-х рр. ХХ ст., як згадує моя мама, такий варіант зав’язування шовкової хустини був дуже модним. Відроджуємо українське!

"Лялькарка" з серії "Сестри". 2024 р.

 

Коли я робила свою ляльку «Казкарку», вже тоді я знала, якою буде моя наступна лялька. Вже тоді з’явилася ідея створити міні-серію «Сестри».

Друга моя лялька – це «Лялькарка». Чому саме вона? А ви подивіться на ті фантастичні малюнки, які прикрашають її спідницю! Чарівна Ангеліна Пан на спідниці ляльки відтворила в техніці фунтик елементи київського розпису, які й надихнули мене до створення «Лялькарки». Малюнок настільки гармонійно поєднаний з тканиною, наче  зливається з нею. При поганому освітленні він ледь помітний, не яскравий. А от коли світла вдосталь – от тут він починає грати фарбами, він розкривається, наче ті фантастичні квіти! Саме тому весь образ ляльки достатньо стриманий. Сорочка пошита з тої ж тканини, що і в «Казкарки», але інших тонів, які більше підходять до цієї ляльки. Керсетка довга, на спині має складки-вуса, кут передньої поли декорований квіткою. За кольорами – все стримано і гармонійно. І знову, як і в минулій ляльці, акцентами стають намисто та очіпок, обв’язаний хустиною. Маленька лялечка в руці – достатньо проста, зроблена за схемою народної ляльки.

І знову ж таки, далі буде! Адже міні-серія «Сестри» складається з трьох ляльок.

 

В лютому відбувся музично-тематичний вечір, "Таджикистан: відчуй дружбу» («Tajikistan: Feel the Friendship»), який проводили

посольство Республіки Таджикистан в Україні спільно з Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого, Фондом громадської дипломатії та Київською дитячою школою мистецтв №2 ім. М.І. Вериківського.

У програмі заходу були :

-Виставка картин таджицьких художників та Заслуженого художника України Григорія Довженка ("Таджикистан у творчості митця у 1941-1944рр."),

- Виставка таджицьких народних інструментів,

-Показ таджицьких та українських національних костюмів, що продемонстрував спільні риси та схожість вишивки майстрів Таджикистану та України,

- Концертна програма, де пролунали  пісні та мелодії українською та таджицькою мовами

Та найпопулярнішим місцем виставки та чудовою фотозоною стала експозиція фотопроєкту ETHNO_FASHION_by_POTLOVA  "Миру тобі, Україно!" та авторських  ляльок народних майстринь. Я та Олена Єременко створили міні-виставку наших ляльок, яка зацікавила відвідувачів заходу.

"Казкарка" з серії "Сестри". 2024р.

 

Як народжується задум? Кожен випадок – це окрема історія. Цього разу вона ось така. Я отримала клаптик тканини (який мав бути спідницею для ляльки) з авторським малюнком від народного майстра з розписів Ангеліни Пан. Казкова квітка, горщик з горобиною, чудові півники!  Малюнок був створений за мотивами самчиківського розпису. Перше, що прийшло мені на думку, коли я його побачила – він казковий! Та який же образ ляльки має відповідати такому малюнку? Звичайно, це - казкарка! Старенька, сива бабця із збіркою казок в руках. Охайна, чепурна, лагідна до діточок. Саме такими ми пам’ятаємо своїх бабусь, які в дитинстві розповідали нам казки. Саме такою я хотіла зробити свою ляльку. Певний час я міркувала над вбранням, аби не зробити ляльку занадто яскравою за кольорами. Врешті баланс було знайдено. Спідницю з соковитим великим малюнком відтіняє спокійна керсетка з мінімальним оздобленням. Сорочка своїми кольорами гармоніює із вбранням. Намисто і хустка є кольоровими акцентами. Прийоми, застосовані мною, мали підкреслити   красу малюнка на спідниці, а деталі – розкрити загальний образ. Саме тому в руки ляльці я дала власноруч зроблену книжечку з надрукованими українськими казками. За бажанням їх можна навіть прочитати!

От такою є моя лялька «Казкарка» (43 см), створена для проекту  "Народні розписи. Нові грані, нове сприйняття..."

Далі буде… (адже я мала ще дві лялькові спідниці, розписані Ангеліною Пан!)