Вітаю!
Хочу поділитися своїми враженнями.
Останнім часом я часто провожу дитячі майстер-класи з декупажу. Спочатку мене насторожувало і бентежило те, що доволі складну техніку я маю подавати дітям, вік яких складає 5-12 років. Потім я звикла, а зараз почала отримувати щире задоволення від процесу.
Діти дуже відрізняються від дорослих. 😉 Це ствердження банальне, просте, відоме всім, але ми, дорослі, чомусь згадуємо про нього, коли обурені поведінкою дітей, коли нам щось не до вподоби. Це сумно, адже є ще одне банальне ствердження: діти -це наші вчителі. Так, ми мали б вчитися у дітей безпосередності, розкутості, впевненості у собі. Вчитися насолоджуватися сьогоденням, не зітхаючи про добре минуле та мріючи про "рожеве" майбутнє.
Коли на майстер-клас приходить доросла людина, вона ніколи не розкривається повністю. Ми всі зажаті, скуті, боїмося виражати почуття, завжди, як кажуть, під мікроскопом роздивляємося свою роботу, прагнемо досконалості, неперевершенності. І не розуміємо, що прийшли вчитися, пізнавати нове, насолоджуватися процесом, вбирати в себе якомога більше інформації.
Зовсім інша справа, коли приходить дитина. Одразу помітно, хто сором'язливий, а хто вільний у своїх почуттях та думках, хто балакучий, а хто мовчун. За рідкісним виключенням, дітям завжди подобається те, що вони роблять, тобто і процес і результат. В них своє бачення, свої ідеї.
І одразу помітна творча особистість! Вона як губка всмоктує в себе всю інформацію, повторює, намагається все зробити сама, не засмучується, коли щось не виходить, одразу виправляє недоліки і в неї все виходить на "ура"!
Я дуже радію, коли до мене на майстер-клас приходить така дитина. То вже я вчуся у неї поєднувати кольори та елементи, змінювати задум у ході роботи, нашвидкоруч виправляти недоліки і ніколи не засмучуватися. Це дуже цікаво!
А наштовхнула мене на такі роздуми дівчинка Лєра 9-ти років.
Разом зі старшою подружкою вона прийшла у ARTMART на майстер-клас по декоруванню стакану для олівців. Потім до них приєдналися ще дві дівчинки 9-ти років. Діти почали Творити (саме з великої літери!).
Я вже давно не роблю зразки до МК. Зазвичай, діти хотять декорувати по своєму, іх бентежать трішини, кракелюри, зістарювання, дорослі вінтажні сюжети. Вони, навпаки, люблять все чисте, яскраве, люблять домалювати, нехай це буде недосконалий, про те їх власний малюнок.
Розпочинаємо ми МК з того, що я веду дітей до великих коробок з серветками і задаю питання: який з переглянутих малюнків більш всьго сподобався, вразив, що ви хочете бачити на своєму стакані (ключниці, годиннику, скрині і т.д.) кожного дня? Діти обирають сюжет (а я трішечки коректую, щоб те, що вони обрали можна було композиційно вмістити на заготовці😉).
Потім починається шум, гам голосів, тисячі запитань, на які очікують тисячі відповідей, викрики "а я? а мені? а що далі? а в мене гарно? я все вірно роблю?" - загалом, така собі творча обстановочка 😊
Дві-три години спливають швидше за мить.
На кожному МК я хвилююся за те, щоб у всіх все вийшло. Тому для мене найулюбленіший момент, коли я фотографую діточок з готовими, декорованими власноруч роботами. Я задоволена😍. Якщо не соромно демонструвати результати МК, якщо є що зберігати в моїй особистій папці "Фотографії учнів" - значить все вийшло добре. Навіть дуже добре :)
Це робота лєриної 13-тирічної подружки Свєти.
Задоволені дівчата прощалися, та обіцяли прийти наступного дня. Дійсно, Лера прийшла на наступний майстер-клас, але вже з іншою подружкою Дашою.
То що? Далі буде?
Далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар