Як народжується задум? Кожен випадок – це окрема історія.
Цього разу вона ось така. Я отримала клаптик тканини (який мав бути спідницею для
ляльки) з авторським малюнком від народного майстра з розписів Ангеліни Пан.
Казкова квітка, горщик з горобиною, чудові півники! Малюнок був створений за мотивами
самчиківського розпису. Перше, що прийшло мені на думку, коли я його побачила –
він казковий! Та який же образ ляльки має відповідати такому малюнку? Звичайно,
це - казкарка! Старенька, сива бабця із збіркою казок в руках. Охайна, чепурна,
лагідна до діточок. Саме такими ми пам’ятаємо своїх бабусь, які в дитинстві
розповідали нам казки. Саме такою я хотіла зробити свою ляльку. Певний час я
міркувала над вбранням, аби не зробити ляльку занадто яскравою за кольорами.
Врешті баланс було знайдено. Спідницю з соковитим великим малюнком відтіняє
спокійна керсетка з мінімальним оздобленням. Сорочка своїми кольорами гармоніює
із вбранням. Намисто і хустка є кольоровими акцентами. Прийоми, застосовані
мною, мали підкреслити красу малюнка на
спідниці, а деталі – розкрити загальний образ. Саме тому в руки ляльці я дала
власноруч зроблену книжечку з надрукованими українськими казками. За бажанням
їх можна навіть прочитати!
От такою є моя лялька «Казкарка» (43 см), створена для
проекту "Народні розписи. Нові
грані, нове сприйняття..."
Далі буде… (адже я мала ще дві лялькові спідниці,
розписані Ангеліною Пан!)
Немає коментарів:
Дописати коментар