Коли ляльки «Казкарка» і «Лялькарка» були готові в мене не залишилося жодного сумніву щодо того, якою буде третя лялька. Вона буде господинею, ґаздинею, господаркою. Тою, хто піклуватиметься про своїх творчих сестер, хто їсти приготує і хату підмете. Певний час думала я над тим, який атрибут господарювання дати їй до рук. Ложку, баняк, глечик, віник? Приміряла, прикладала – все не те. Аж поки не придивилася більш уважно до малюнка на спідниці. Насправді не знаю, чи вірно я зрозуміла пані Ангеліну @ , яка виконала розпис, але я в її малюнку побачила гарбузи! Проблему було вирішено:  лялька «Господарка» тримає в своїх руках саме їх – гарбузи – символ родючості та достатку.

Зокрема цією лялькою, а загалом всією серією «Сестри» мені хотілося продемонструвати ідею збереження традицій. По-перше – це народні розписи, які прикрашають спідниці ляльок. Можливо дещо незвичне застосування, але досить гармонійне. По-друге – це вбрання: керсетки, очіпки, хустки, прикраси. Довга керсетка господарки пошита з тої ж тканини, що й спідниця лялькарки (в давнину закуплений в родині матеріал міг йти на потреби всіх членів). За традицією декоративною стрічкою сформований кут її передньої поли, на спині – складки-вуса. Сорочка пошита з тканини, яка була у вжитку в моєї бабусі. І ось вже лялька «вбрана» у бабусину сорочку.  А ще я дуже хотіла зав’язати хустку ляльці подібним чином. І не лише тому, що такий спосіб у давнину був розповсюджений в деяких регіонах України. А ще тому, що десь в 60-х – 70-х рр. ХХ ст., як згадує моя мама, такий варіант зав’язування шовкової хустини був дуже модним. Відроджуємо українське!