Лялька «Кияночка», 2021 р.

 

Ляльку «Кияночка» я створила ще в 2021 році. Вона презентувала мене на багатьох виставках, в тому числі на «Кращому творі року 2021» в НСМНМУ. Але про неї не було ще жодного допису. Тож виправляю цю помилку.

Родзинкою ляльки «Кияночка» є спідниця з тонкої червоної вовняної тканини, оздоблена китичками із синьої вовни, які ще називали «перчиками». Саме такі спідниці носили мешканці Київщини у ХІХ столітті.  Доповнює вбрання вишита сорочка, керсетка з декоративним орнаментованим трикутником на передній полі та фартух, що імітує ткану запаску. На голові ляльки – очіпок, зверху пов’язаний картатою вовняною хусткою.

Лялька «Кияночка», 2021 рік створення, 43 см.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захісниці, Берегині». 2022 р.

 

«Народна фантазія змальовувала дрімоту в образі доброї старенької із м’якими ласкавими руками або ж в образі юної дівчини з ніжним голосом, що заколисує. На голові вона носить віночок із квітів дрімоти білої. У сутінках дрімота блукає під вікнами хати, а коли темрява густішає, то крізь двері, вікно чи навіть шпаринки потрапляє досередини. Дрімота підходить до колиски, заплющує діткам очі, поправляє ковдру, струшує над ліжечком своїм віночком, з якого на оченята малюка падають сни, і маминим голосом наспівує:

Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти: «Де будемо ночувати?» -

«Де хатина є тепленька, де дитина є маленька.

Там будемо ночувати, дитиночку присипляти»… (за Д. Корній)

Створюючи образ Дрімоти, я зосередилася на її вбранні. Навмисно обирала для цього темні сині тона. Дрімота для мене – це символ ночі, яка заколисує  немовля. Її я уявляю, як літню жіночку в вишитій сорочці, керсетці, смугастій просторій спідниці, уквітчаному фартушку та очіпку. В одній руці вона тримає колиску з немовлям, в іншій – пучечок заспокійливих трав. На голові – описаний в книзі віночок із квітів дрімоти білої. Всю ніч вона опікується дитинкою, даючи мамі трохи відпочити.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захисниці, Берегині».

Третя лялька за книгою Д. Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи».

Висота 44 см. Рік створення 2022.

IOV 2025

 Приємна новина!

Я отримала сертифікат, який підтверджує моє членство у міжнародній організації майстрів народного мистецтва International Organization of Folk Art (IOV), що стоїть на захисті нематеріальної культурної спадщини. 

 

Коли ляльки «Казкарка» і «Лялькарка» були готові в мене не залишилося жодного сумніву щодо того, якою буде третя лялька. Вона буде господинею, ґаздинею, господаркою. Тою, хто піклуватиметься про своїх творчих сестер, хто їсти приготує і хату підмете. Певний час думала я над тим, який атрибут господарювання дати їй до рук. Ложку, баняк, глечик, віник? Приміряла, прикладала – все не те. Аж поки не придивилася більш уважно до малюнка на спідниці. Насправді не знаю, чи вірно я зрозуміла пані Ангеліну @ , яка виконала розпис, але я в її малюнку побачила гарбузи! Проблему було вирішено:  лялька «Господарка» тримає в своїх руках саме їх – гарбузи – символ родючості та достатку.

Зокрема цією лялькою, а загалом всією серією «Сестри» мені хотілося продемонструвати ідею збереження традицій. По-перше – це народні розписи, які прикрашають спідниці ляльок. Можливо дещо незвичне застосування, але досить гармонійне. По-друге – це вбрання: керсетки, очіпки, хустки, прикраси. Довга керсетка господарки пошита з тої ж тканини, що й спідниця лялькарки (в давнину закуплений в родині матеріал міг йти на потреби всіх членів). За традицією декоративною стрічкою сформований кут її передньої поли, на спині – складки-вуса. Сорочка пошита з тканини, яка була у вжитку в моєї бабусі. І ось вже лялька «вбрана» у бабусину сорочку.  А ще я дуже хотіла зав’язати хустку ляльці подібним чином. І не лише тому, що такий спосіб у давнину був розповсюджений в деяких регіонах України. А ще тому, що десь в 60-х – 70-х рр. ХХ ст., як згадує моя мама, такий варіант зав’язування шовкової хустини був дуже модним. Відроджуємо українське!