"Наречена"

Так виходить, що деякі мої ляльки живуть своїм власним життям. Змінюються, перетворюються, перевдягаються. Найбільші зміни торкнулися персонажів серії «Багата наречена». Нагадаю, що почалося все з виставки «Коло традицій». За задумом організаторів головний акцент на виставці був зроблений на народних розписах, розташованих по колу. Мною була створена лялька «Наречена», яка, як на оглядинах, сиділа на закритій скрині. Саме в такому положенні найбільш виграшно виглядала спідниця-кльош, розписана мною під самчиківський розпис.

Але після не одного, і навіть не двох питань глядачів: а що ж у середині скрині? Посаг? – я зрозуміла, що лялька потребує переробки. Так скриня нареченої наповнилася скарбом: її дівочим посагом! І посаг цей був виставлений напоказ всім! Підготувалася моя наречена до зустрічі сватів добре. Ще й гарбуза під ноги поставила, щоб нагородити ним, якщо жених не сподобається.

Не знаю, чи наречений забарився, чи обставини змінилися, та наречена вирішила перевдягнутися. Вдягла спідницю більш традиційну та фартушок, а епатажний вінок замінила на стрічку, прикрашену квіточками. Що не змінилося – це багатий посаг та впевненість, що за аби кого заміж не піде: он як гарбуз до себе притискає!

Саме в такому вигляді лялька представлена у виставковому проекті «Перехрестя поколінь. Воля» (організатор Олена Сухоцька)

25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля».

 

25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля». Відбулася подія, до якої я мріяла долучитися, пройшов захід, якій я дуже хотіла відвідати, в місці, про яке я чула тільки добрі слова та схвальні відгуки, серед люди, з якими варто познайомитися і потоваришувати. І мабуть, то доля так розпорядилася, що всі мої сподівання збулися: неочікувано і спонтанно я потрапила на відкриття цієї виставки. Тому з перших вуст можу розказати про подію.

Виставка «Перехрестя поколінь. Воля» представляє твори сучасного декоративно-прикладного мистецтва. Ідея належить Олені Сухоцькій – організаторці та натхненниці цієї та багатьох інших виставок.

Виставка є складовою проекту, присвяченого сину пані Олени, Максиму Сухоцькому «Єнот», брату Глібу «Гліб», Марині Афанас'євій, Юрію Білевцову «Калина», всім українським воїнам, які захищають наше життя, свободу і волю.

Запрошує до перегляду виставки лялька Наталії Семенюк «Кодимська наречена». Саме вона є центральною композицію, яка зустрічає відвідувачів, привертає погляди та об’єднує навколо себе всі інші твори. Серед яких зокрема є ляльки в народному вбранні, до свят та з серії «Весілля». 

автор Наталія Семенюк 

Тема весілля на виставці продовжується чудовими восковими віночками майстрині зі Сміли Світлани Клименко. Білі, кольорові, вони зачаровують своєю восковою красою! Композиційно віночки доповнені бісерними прикрасами Олени Сухоцької та намистами в етно-стилі від Тамари Бірюкової. Вони складають гарно поєднані композиційні групи, які дають уявлення про прикраси українок.

Окремо хочеться сказати про бісерні силянки Олени Сухоцької. Неповторність їх малюнків, схем та кольорів – заворожує! Такого різноманіття ще не було на жодній з виставок! Плетіння бісеру – мов мелодія, мов спів про красу України.

автор Олена Сухоцька

автор Олена Сухоцька

 І як же вони перекликаються з унікальними багатошаровими витинанками Анжели Юрківської, які приваблюють своєю красою, гармонійним поєднанням кольорів і неймовірним професіоналізмом. Уявіть собі: вирізати 50, 80, 90 (!) шарів паперу і поєднати їх у композиційно закінчений твір! Витинанки Анжели наповнені емоціями і почуттями. В кожній роботі – біль за Україну, пережиті власні спогади, рефлексії, а також віра в щасливе майбутнє, надія на перемогу світла та любов до життя.

автор Анжела Юрківська

автор Анжела Юрківська

автор Анжела Юрківська

Про Україну, війну та вічне роботи талановитої художниці Софії Перепелиці. Повз них не пройдеш швидко, біля них зупинишся і замислишся: настільки вони глибинні, філософські та сильні.

автор Софія Перепелиця

автор Софія Перепелиця

автор Софія Перепелиця

Глибинним філософським змістом наповнені декоративні панно Юлії Петренко. В них – життєво важливі теми, які повсякчас мають велике значення: найсвятіша, безмежна, безумовна материнська любов, дружня підтримка, подружня повага та взаємна довіра, жертовність, відданість світлій ідеї, боротьба заради щасливого майбутнього.

автор Юлія Петренко

автор Юлія Петренко

На виставці також представлені чотири твори майстрів-класиків самчиківського розпису з приватної колекції Яни Власенко-Бернацької. До перегляду презентовані твори Сергія Касьянова, Віктора Раковського, Михайла Юзвука та Олександра Пажимського.

Розписи представив і Гадяцький фаховий коледж культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського (викладачі Оксана Кисіль та Ірина Середа щиро пишаються своїми учнями та випускниками).

Вихованці Гадяцького коледжу напрочуд талановиті! Їх роботи з художнім розписом стали чудовим тлом для лялькових композицій. В цих творах простежується декоративність виконання, кольорова гармонія і естетика.

Панно з природних матеріалів (з насіння!!!) – красиве та ажурне, воно чудово поєдналося і з силянками, і з витинанками.

А от аплікація соломкою гармонійно підійшла до вишитого (мальованого) гладдю рушника Олени Наталенко. До речі, її рушники – справжня прикраса виставкового залу. Вони прекрасні поряд з кожним експонатом, будь-то ляльки, витинанки, або картини.

Як з’ясувалося, вишивати можна не тільки рушники, сорочки, а й … по яєчній шкаралупі! Саме такі твори майстра з поверхневого та об'ємного гравіювання яєчної шкаралупи, карвінга та вишивки Павла Паська.

автор Павло Пасько

Писанкарка Марина Афанас’єва представлена на виставці дивовижним панно, в якому поєднані писанки, природні матеріали та розпис олійними фарбами. Її роботи сповнені краси та життєстверджуючої енергії. Особливо триптих «Бавовна». Він наповнений зрозумілим всім нам сенсом та вірою в Перемогу. Нагадаю, що Марина – народний майстер Національної спілки майстрів народного мистецтва України, – з перших днів повномасштабного вторгнення вступила до лав ЗСУ.

автор Марина Афанась'єва

Завдяки Марині, Максиму, Глебу, Юрію і багатьом, багатьом, багатьом іншим воїнам ми маємо змогу творити. Пам’ятаймо це.

 

 

25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля». Організатор та автор ідеї – Олена Сухоцька. Присвячено сину пані Олени, Максиму Сухоцькому «Єнот», брату Глібу «Гліб», Марині Афанас'євій, Юрію Білевцову «Калина», всім українським воїнам, які захищають нашу свободу, волю та життя.

Життя людини починається з народження. А що до того? До того ціла історія!

Жила в українському селі на Київщині одна жінка. Одарка. Спритна була! І до пирогів, і до городу, і до худоби! І про людей не забувала. Допомагала і порадою, і ділом. От якось на Великдень після церкви помітила вона, як дивився Тарас на Марічку. Як Марічка червоніла у відповідь. Що тут скажеш: кохання! Тож вирішила Одарка підмогти закоханим. Підготувала воза, зібрала гостинці і вирушила в цент села до садиби Коваленків, батьків Тараса.

Саме з цього починається наша лялькова композиція «Весілля. Традиції», до створення якої долучилися народні майстри, лялькарки Олена Єременко, Наталія Семенюк і я, Інна Луппа.

Ось їде Одарка, не квапиться, розмірковує, як зробити, щоб все правильно було.

 «На возі» автор Інна Луппа

Захід Посольства Республіки Таджикистан в Україні

 

Жити тут і зараз. Не відкладати на потім. Берегти рідних. Любити життя. Цінувати стосунки. Знаходити нових друзів та радіти зустрічі зі старими.

Не припиняю дякувати Всесвіту, який зводить мене з цікавими, розумними, творчими людьми. Саме такі люди роблять моє життя насиченим позитивними емоціями і враженнями. Олена Єременко запросила мене приєднатися до неймовірно цікавого заходу, який був організований Посольством Республіки Таджикистан в Україні у співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування України і присвячений Новрузу. Це давнє свято весни, яке символізує початок нового року, оновлення природи, злагоду та гармонію між людьми. У 2009 Новруз був включений ЮНЕСКО у Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства поряд з 76 елементами нематеріальної спадщини всього світу. Концертна програма була присвячена культурній спадщині України та Таджикистану і включала показ національного вбрання, співи народних пісень, танці та дегустацію традиційних таджицьких блюд.

Мої ляльки, разом з ляльками Олени Єременко, були долучені до виставки «Миру тобі, Україно!», яка була презентована проєктом Екатерина Потлова ETHNO_FASHION_by_POTLOVA.

Кожна хвилина нашого життя – цінна.

Лялька «Кияночка», 2021 р.

 

Ляльку «Кияночка» я створила ще в 2021 році. Вона презентувала мене на багатьох виставках, в тому числі на «Кращому творі року 2021» в НСМНМУ. Але про неї не було ще жодного допису. Тож виправляю цю помилку.

Родзинкою ляльки «Кияночка» є спідниця з тонкої червоної вовняної тканини, оздоблена китичками із синьої вовни, які ще називали «перчиками». Саме такі спідниці носили мешканці Київщини у ХІХ столітті.  Доповнює вбрання вишита сорочка, керсетка з декоративним орнаментованим трикутником на передній полі та фартух, що імітує ткану запаску. На голові ляльки – очіпок, зверху пов’язаний картатою вовняною хусткою.

Лялька «Кияночка», 2021 рік створення, 43 см.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захісниці, Берегині». 2022 р.

 

«Народна фантазія змальовувала дрімоту в образі доброї старенької із м’якими ласкавими руками або ж в образі юної дівчини з ніжним голосом, що заколисує. На голові вона носить віночок із квітів дрімоти білої. У сутінках дрімота блукає під вікнами хати, а коли темрява густішає, то крізь двері, вікно чи навіть шпаринки потрапляє досередини. Дрімота підходить до колиски, заплющує діткам очі, поправляє ковдру, струшує над ліжечком своїм віночком, з якого на оченята малюка падають сни, і маминим голосом наспівує:

Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти: «Де будемо ночувати?» -

«Де хатина є тепленька, де дитина є маленька.

Там будемо ночувати, дитиночку присипляти»… (за Д. Корній)

Створюючи образ Дрімоти, я зосередилася на її вбранні. Навмисно обирала для цього темні сині тона. Дрімота для мене – це символ ночі, яка заколисує  немовля. Її я уявляю, як літню жіночку в вишитій сорочці, керсетці, смугастій просторій спідниці, уквітчаному фартушку та очіпку. В одній руці вона тримає колиску з немовлям, в іншій – пучечок заспокійливих трав. На голові – описаний в книзі віночок із квітів дрімоти білої. Всю ніч вона опікується дитинкою, даючи мамі трохи відпочити.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захисниці, Берегині».

Третя лялька за книгою Д. Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи».

Висота 44 см. Рік створення 2022.

IOV 2025

 Приємна новина!

Я отримала сертифікат, який підтверджує моє членство у міжнародній організації майстрів народного мистецтва International Organization of Folk Art (IOV), що стоїть на захисті нематеріальної культурної спадщини. 

 

Коли ляльки «Казкарка» і «Лялькарка» були готові в мене не залишилося жодного сумніву щодо того, якою буде третя лялька. Вона буде господинею, ґаздинею, господаркою. Тою, хто піклуватиметься про своїх творчих сестер, хто їсти приготує і хату підмете. Певний час думала я над тим, який атрибут господарювання дати їй до рук. Ложку, баняк, глечик, віник? Приміряла, прикладала – все не те. Аж поки не придивилася більш уважно до малюнка на спідниці. Насправді не знаю, чи вірно я зрозуміла пані Ангеліну @ , яка виконала розпис, але я в її малюнку побачила гарбузи! Проблему було вирішено:  лялька «Господарка» тримає в своїх руках саме їх – гарбузи – символ родючості та достатку.

Зокрема цією лялькою, а загалом всією серією «Сестри» мені хотілося продемонструвати ідею збереження традицій. По-перше – це народні розписи, які прикрашають спідниці ляльок. Можливо дещо незвичне застосування, але досить гармонійне. По-друге – це вбрання: керсетки, очіпки, хустки, прикраси. Довга керсетка господарки пошита з тої ж тканини, що й спідниця лялькарки (в давнину закуплений в родині матеріал міг йти на потреби всіх членів). За традицією декоративною стрічкою сформований кут її передньої поли, на спині – складки-вуса. Сорочка пошита з тканини, яка була у вжитку в моєї бабусі. І ось вже лялька «вбрана» у бабусину сорочку.  А ще я дуже хотіла зав’язати хустку ляльці подібним чином. І не лише тому, що такий спосіб у давнину був розповсюджений в деяких регіонах України. А ще тому, що десь в 60-х – 70-х рр. ХХ ст., як згадує моя мама, такий варіант зав’язування шовкової хустини був дуже модним. Відроджуємо українське!

"Лялькарка" з серії "Сестри". 2024 р.

 

Коли я робила свою ляльку «Казкарку», вже тоді я знала, якою буде моя наступна лялька. Вже тоді з’явилася ідея створити міні-серію «Сестри».

Друга моя лялька – це «Лялькарка». Чому саме вона? А ви подивіться на ті фантастичні малюнки, які прикрашають її спідницю! Чарівна Ангеліна Пан на спідниці ляльки відтворила в техніці фунтик елементи київського розпису, які й надихнули мене до створення «Лялькарки». Малюнок настільки гармонійно поєднаний з тканиною, наче  зливається з нею. При поганому освітленні він ледь помітний, не яскравий. А от коли світла вдосталь – от тут він починає грати фарбами, він розкривається, наче ті фантастичні квіти! Саме тому весь образ ляльки достатньо стриманий. Сорочка пошита з тої ж тканини, що і в «Казкарки», але інших тонів, які більше підходять до цієї ляльки. Керсетка довга, на спині має складки-вуса, кут передньої поли декорований квіткою. За кольорами – все стримано і гармонійно. І знову, як і в минулій ляльці, акцентами стають намисто та очіпок, обв’язаний хустиною. Маленька лялечка в руці – достатньо проста, зроблена за схемою народної ляльки.

І знову ж таки, далі буде! Адже міні-серія «Сестри» складається з трьох ляльок.

 

В лютому відбувся музично-тематичний вечір, "Таджикистан: відчуй дружбу» («Tajikistan: Feel the Friendship»), який проводили

посольство Республіки Таджикистан в Україні спільно з Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого, Фондом громадської дипломатії та Київською дитячою школою мистецтв №2 ім. М.І. Вериківського.

У програмі заходу були :

-Виставка картин таджицьких художників та Заслуженого художника України Григорія Довженка ("Таджикистан у творчості митця у 1941-1944рр."),

- Виставка таджицьких народних інструментів,

-Показ таджицьких та українських національних костюмів, що продемонстрував спільні риси та схожість вишивки майстрів Таджикистану та України,

- Концертна програма, де пролунали  пісні та мелодії українською та таджицькою мовами

Та найпопулярнішим місцем виставки та чудовою фотозоною стала експозиція фотопроєкту ETHNO_FASHION_by_POTLOVA  "Миру тобі, Україно!" та авторських  ляльок народних майстринь. Я та Олена Єременко створили міні-виставку наших ляльок, яка зацікавила відвідувачів заходу.

"Казкарка" з серії "Сестри". 2024р.

 

Як народжується задум? Кожен випадок – це окрема історія. Цього разу вона ось така. Я отримала клаптик тканини (який мав бути спідницею для ляльки) з авторським малюнком від народного майстра з розписів Ангеліни Пан. Казкова квітка, горщик з горобиною, чудові півники!  Малюнок був створений за мотивами самчиківського розпису. Перше, що прийшло мені на думку, коли я його побачила – він казковий! Та який же образ ляльки має відповідати такому малюнку? Звичайно, це - казкарка! Старенька, сива бабця із збіркою казок в руках. Охайна, чепурна, лагідна до діточок. Саме такими ми пам’ятаємо своїх бабусь, які в дитинстві розповідали нам казки. Саме такою я хотіла зробити свою ляльку. Певний час я міркувала над вбранням, аби не зробити ляльку занадто яскравою за кольорами. Врешті баланс було знайдено. Спідницю з соковитим великим малюнком відтіняє спокійна керсетка з мінімальним оздобленням. Сорочка своїми кольорами гармоніює із вбранням. Намисто і хустка є кольоровими акцентами. Прийоми, застосовані мною, мали підкреслити   красу малюнка на спідниці, а деталі – розкрити загальний образ. Саме тому в руки ляльці я дала власноруч зроблену книжечку з надрукованими українськими казками. За бажанням їх можна навіть прочитати!

От такою є моя лялька «Казкарка» (43 см), створена для проекту  "Народні розписи. Нові грані, нове сприйняття..."

Далі буде… (адже я мала ще дві лялькові спідниці, розписані Ангеліною Пан!)