25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля».

 

25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля». Відбулася подія, до якої я мріяла долучитися, пройшов захід, якій я дуже хотіла відвідати, в місці, про яке я чула тільки добрі слова та схвальні відгуки, серед люди, з якими варто познайомитися і потоваришувати. І мабуть, то доля так розпорядилася, що всі мої сподівання збулися: неочікувано і спонтанно я потрапила на відкриття цієї виставки. Тому з перших вуст можу розказати про подію.

Виставка «Перехрестя поколінь. Воля» представляє твори сучасного декоративно-прикладного мистецтва. Ідея належить Олені Сухоцькій – організаторці та натхненниці цієї та багатьох інших виставок.

Виставка є складовою проекту, присвяченого сину пані Олени, Максиму Сухоцькому «Єнот», брату Глібу «Гліб», Марині Афанас'євій, Юрію Білевцову «Калина», всім українським воїнам, які захищають наше життя, свободу і волю.

Запрошує до перегляду виставки лялька Наталії Семенюк «Кодимська наречена». Саме вона є центральною композицію, яка зустрічає відвідувачів, привертає погляди та об’єднує навколо себе всі інші твори. Серед яких зокрема є ляльки в народному вбранні, до свят та з серії «Весілля». 

автор Наталія Семенюк 

Тема весілля на виставці продовжується чудовими восковими віночками майстрині зі Сміли Світлани Клименко. Білі, кольорові, вони зачаровують своєю восковою красою! Композиційно віночки доповнені бісерними прикрасами Олени Сухоцької та намистами в етно-стилі від Тамари Бірюкової. Вони складають гарно поєднані композиційні групи, які дають уявлення про прикраси українок.

Окремо хочеться сказати про бісерні силянки Олени Сухоцької. Неповторність їх малюнків, схем та кольорів – заворожує! Такого різноманіття ще не було на жодній з виставок! Плетіння бісеру – мов мелодія, мов спів про красу України.

автор Олена Сухоцька

автор Олена Сухоцька

 І як же вони перекликаються з унікальними багатошаровими витинанками Анжели Юрківської, які приваблюють своєю красою, гармонійним поєднанням кольорів і неймовірним професіоналізмом. Уявіть собі: вирізати 50, 80, 90 (!) шарів паперу і поєднати їх у композиційно закінчений твір! Витинанки Анжели наповнені емоціями і почуттями. В кожній роботі – біль за Україну, пережиті власні спогади, рефлексії, а також віра в щасливе майбутнє, надія на перемогу світла та любов до життя.

автор Анжела Юрківська

автор Анжела Юрківська

автор Анжела Юрківська

Про Україну, війну та вічне роботи талановитої художниці Софії Перепелиці. Повз них не пройдеш швидко, біля них зупинишся і замислишся: настільки вони глибинні, філософські та сильні.

автор Софія Перепелиця

автор Софія Перепелиця

автор Софія Перепелиця

Глибинним філософським змістом наповнені декоративні панно Юлії Петренко. В них – життєво важливі теми, які повсякчас мають велике значення: найсвятіша, безмежна, безумовна материнська любов, дружня підтримка, подружня повага та взаємна довіра, жертовність, відданість світлій ідеї, боротьба заради щасливого майбутнього.

автор Юлія Петренко

автор Юлія Петренко

На виставці також представлені чотири твори майстрів-класиків самчиківського розпису з приватної колекції Яни Власенко-Бернацької. До перегляду презентовані твори Сергія Касьянова, Віктора Раковського, Михайла Юзвука та Олександра Пажимського.

Розписи представив і Гадяцький фаховий коледж культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського (викладачі Оксана Кисіль та Ірина Середа щиро пишаються своїми учнями та випускниками).

Вихованці Гадяцького коледжу напрочуд талановиті! Їх роботи з художнім розписом стали чудовим тлом для лялькових композицій. В цих творах простежується декоративність виконання, кольорова гармонія і естетика.

Панно з природних матеріалів (з насіння!!!) – красиве та ажурне, воно чудово поєдналося і з силянками, і з витинанками.

А от аплікація соломкою гармонійно підійшла до вишитого (мальованого) гладдю рушника Олени Наталенко. До речі, її рушники – справжня прикраса виставкового залу. Вони прекрасні поряд з кожним експонатом, будь-то ляльки, витинанки, або картини.

Як з’ясувалося, вишивати можна не тільки рушники, сорочки, а й … по яєчній шкаралупі! Саме такі твори майстра з поверхневого та об'ємного гравіювання яєчної шкаралупи, карвінга та вишивки Павла Паська.

автор Павло Пасько

Писанкарка Марина Афанас’єва представлена на виставці дивовижним панно, в якому поєднані писанки, природні матеріали та розпис олійними фарбами. Її роботи сповнені краси та життєстверджуючої енергії. Особливо триптих «Бавовна». Він наповнений зрозумілим всім нам сенсом та вірою в Перемогу. Нагадаю, що Марина – народний майстер Національної спілки майстрів народного мистецтва України, – з перших днів повномасштабного вторгнення вступила до лав ЗСУ.

автор Марина Афанась'єва

Завдяки Марині, Максиму, Глебу, Юрію і багатьом, багатьом, багатьом іншим воїнам ми маємо змогу творити. Пам’ятаймо це.

 

 

25 липня у Галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького відкрилася виставка «Перехрестя поколінь. Воля». Організатор та автор ідеї – Олена Сухоцька. Присвячено сину пані Олени, Максиму Сухоцькому «Єнот», брату Глібу «Гліб», Марині Афанас'євій, Юрію Білевцову «Калина», всім українським воїнам, які захищають нашу свободу, волю та життя.

Життя людини починається з народження. А що до того? До того ціла історія!

Жила в українському селі на Київщині одна жінка. Одарка. Спритна була! І до пирогів, і до городу, і до худоби! І про людей не забувала. Допомагала і порадою, і ділом. От якось на Великдень після церкви помітила вона, як дивився Тарас на Марічку. Як Марічка червоніла у відповідь. Що тут скажеш: кохання! Тож вирішила Одарка підмогти закоханим. Підготувала воза, зібрала гостинці і вирушила в цент села до садиби Коваленків, батьків Тараса.

Саме з цього починається наша лялькова композиція «Весілля. Традиції», до створення якої долучилися народні майстри, лялькарки Олена Єременко, Наталія Семенюк і я, Інна Луппа.

Ось їде Одарка, не квапиться, розмірковує, як зробити, щоб все правильно було.

 «На возі» автор Інна Луппа

Захід Посольства Республіки Таджикистан в Україні

 

Жити тут і зараз. Не відкладати на потім. Берегти рідних. Любити життя. Цінувати стосунки. Знаходити нових друзів та радіти зустрічі зі старими.

Не припиняю дякувати Всесвіту, який зводить мене з цікавими, розумними, творчими людьми. Саме такі люди роблять моє життя насиченим позитивними емоціями і враженнями. Олена Єременко запросила мене приєднатися до неймовірно цікавого заходу, який був організований Посольством Республіки Таджикистан в Україні у співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування України і присвячений Новрузу. Це давнє свято весни, яке символізує початок нового року, оновлення природи, злагоду та гармонію між людьми. У 2009 Новруз був включений ЮНЕСКО у Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства поряд з 76 елементами нематеріальної спадщини всього світу. Концертна програма була присвячена культурній спадщині України та Таджикистану і включала показ національного вбрання, співи народних пісень, танці та дегустацію традиційних таджицьких блюд.

Мої ляльки, разом з ляльками Олени Єременко, були долучені до виставки «Миру тобі, Україно!», яка була презентована проєктом Екатерина Потлова ETHNO_FASHION_by_POTLOVA.

Кожна хвилина нашого життя – цінна.

Лялька «Кияночка», 2021 р.

 

Ляльку «Кияночка» я створила ще в 2021 році. Вона презентувала мене на багатьох виставках, в тому числі на «Кращому творі року 2021» в НСМНМУ. Але про неї не було ще жодного допису. Тож виправляю цю помилку.

Родзинкою ляльки «Кияночка» є спідниця з тонкої червоної вовняної тканини, оздоблена китичками із синьої вовни, які ще називали «перчиками». Саме такі спідниці носили мешканці Київщини у ХІХ столітті.  Доповнює вбрання вишита сорочка, керсетка з декоративним орнаментованим трикутником на передній полі та фартух, що імітує ткану запаску. На голові ляльки – очіпок, зверху пов’язаний картатою вовняною хусткою.

Лялька «Кияночка», 2021 рік створення, 43 см.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захісниці, Берегині». 2022 р.

 

«Народна фантазія змальовувала дрімоту в образі доброї старенької із м’якими ласкавими руками або ж в образі юної дівчини з ніжним голосом, що заколисує. На голові вона носить віночок із квітів дрімоти білої. У сутінках дрімота блукає під вікнами хати, а коли темрява густішає, то крізь двері, вікно чи навіть шпаринки потрапляє досередини. Дрімота підходить до колиски, заплющує діткам очі, поправляє ковдру, струшує над ліжечком своїм віночком, з якого на оченята малюка падають сни, і маминим голосом наспівує:

Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти: «Де будемо ночувати?» -

«Де хатина є тепленька, де дитина є маленька.

Там будемо ночувати, дитиночку присипляти»… (за Д. Корній)

Створюючи образ Дрімоти, я зосередилася на її вбранні. Навмисно обирала для цього темні сині тона. Дрімота для мене – це символ ночі, яка заколисує  немовля. Її я уявляю, як літню жіночку в вишитій сорочці, керсетці, смугастій просторій спідниці, уквітчаному фартушку та очіпку. В одній руці вона тримає колиску з немовлям, в іншій – пучечок заспокійливих трав. На голові – описаний в книзі віночок із квітів дрімоти білої. Всю ніч вона опікується дитинкою, даючи мамі трохи відпочити.

Лялька «Дрімота» з серії «Заступниці, Захисниці, Берегині».

Третя лялька за книгою Д. Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи».

Висота 44 см. Рік створення 2022.

IOV 2025

 Приємна новина!

Я отримала сертифікат, який підтверджує моє членство у міжнародній організації майстрів народного мистецтва International Organization of Folk Art (IOV), що стоїть на захисті нематеріальної культурної спадщини.