"Дівчина з конем", 2021р.

 Сьогодні хочу розказати вам одну історію, яка передувала появі моєї ляльки. Навесні я мала нагоду познайомитися (хоча і онлайн) з цікавої дівчиною Олею. Вона є філолог та художник, а ще – дослідник українського кулінарного мистецтва. Читала вона лекцію, про Різдвяне печиво, яке пекли в її рідній Успенці що на Полтавщині. Розказувала емоційно, цікаво та захопливо про свої дитячі спогади. Перейнялася і я цією історією про дівчинку, яка мала за вчителів Тарасівну і бабу Польку, тих, хто вчив її розписувати Різдвяні барині та коні, хто привів її у світ рідної культури.

Традиційно на Різдво в селі Успенка пекли печиво: Барині та Коні. Тарасівна, за словами Олі,  розказувала, що це іграшка її дитинства, що їсти її можна лиш наступного дня, а у Святвечір нею можна хіба гратися. Завжди для дівчат пеклися барині, а для хлопців – коні. Але кожен рік дівчата отримувати баринь не хотіли. Їм хотілося й коней мати. А хлопці не мінялися, бо нащо хлопу бариня? Тож тре було раненько встати, щоб бігти до Тарасівни, вмовляти її та коня собі отримати.

Це була реальна історія, яку я почула, яка мене зацікавила та  надихнула на створення різдвяної ляльки «Дівчина з конем». Моя дівчина зрання встала, вбралася в кожушину, пов’язалася теплою хусткою і, отримавши свого коня, задоволена повертається додому!

Для більшої виразності образу мною були застосовані натуральні тканини білого та молочного кольорів. Така собі «Дівчина-зима». На білому яскравою плямою виділяється кінь, традиційний для Успенки, - червоний з білим малюнком. Як пояснювала Оля, червоний – це символ пожертви, любові, енергії і молодості, а білий – символ чистоти і початку.

Щиро дякую Олі за натхнення, ідею, за її дослідження та емоції!

Лялька "Дівчина з конем", 2021р.

Авторська лялька, сувенірна. В одному примірнику. Стоїть без опори.

Висота 34 см.

«Кухар» з серії-гротеску «Типажі». 2021 р.

 

Зазвичай мої дописи доволі багатослівні.

Не сьогодні.

Сьогодні все про себе розкаже сама лялька.

«Кухар» з серії-гротеску «Типажі». 2021 р.

Авторська лялька. Сувенірна. В одному примірнику. В одній руці мідний ніж, в іншій – дерев’яна дощечка. Одяг (окрім фартуха) не знімається. Стоїть без опори. 

Висота 16 см (без кухарського ковпака)

«На вечорницях», 2016 р.

 

«Вечорниці — це свого роду клюб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються». О.Воропай «Звичаї нашого народу».

Саме на вечорницях зустрілися мої двоє. Молоді, веселі, щасливі. А в мене спочатку в уяві, а потім в світлинах виникла їх історія. Ця історія про любов, повагу і підтримку в будь-яких ситуаціях. Про вибір на все життя. А можливо й вибір самого життя.

Лялькова композиція «На вечорницях», 2016 р.

Ці ляльки вкотре є підтвердженням того, що змотана лялька може бути чудовою іграшкою, а може нести в собі більш глибинний сенс та стати символом родини. Вона може поєднувати в собі й перше, й друге, і від цього поєднання тільки виграє.

 Авторські ляльки. Ігрові, сувенірні. Зроблені в одному примірнику. Не стоять без опори. Продаються без велосипеда.

Висота 21 см

Лялька «Зимова дівчинка», 2016 р.

 

Хочу та прагну підтримувати українські народні традиції. Тому намагаюся вивчати народну ляльку та відтворювати її, добавляючи власне авторське бачення. Вузлові ляльки зі змотаними ручками та ніжками, робилися народними майстринями на Поділлі та Київщині. Традиція, ймовірно, йде від лялечок з трави, в яких так само могли позначати не тільки руки, а й ноги. Кожна лялькарка мала свій метод змотування клаптиків, застосовувала свої пропорції та елементи вбрання. Моя лялька «Зимова дівчинка», що змотана з клаптиків тканини, має вузлову голівку та примотані ручки та ніжки. Не зважаючи на те, що одяг в неї не знімається, нею можна гратися. Вона приємна на дотик, м’яка та рухлива. Ніяк не гірша за шиті ляльки. Але з українською традицією!

Лялька «Зимова дівчинка», 2016 р.

Авторська лялька. Ігрова лялька. Не стоїть без опори.

Висота 23 см

Колядниця. 2020р.

 

Лялька вдягнута в стилізований український одяг. Сорочка складається з двох частин: опліччя з малюнком, що імітує вишивку, та спідниці - білинника з вишивкою по низу. Довкола талії пов’язана широка запаска – плата, яка залишає ззаду видимою вузьку смугу спідниці. Плата призбирана, по подолу нашиті кольорові стрічки та тасьма. На запаску під крайку прив’язана хустина, також оздоблена кольоровою тасьмою та стрічкою. Це є своєрідною другою запаскою, притаманною святковому одягу. Кептар з натуральної замші оздоблений кольоровими рослинними орнаментами з тасьми, невеличких квітів та намистин. Зимовий верхній одяг – вовняна гуня з довгим ворсом. На голові очіпок, зверху на який зав’язана хустина з китицями. Завершує образ червоне дерев’яне намисто та дукач. У руках колядниця тримає велику зірку на палиці – символ Віфлеємської зірки, що ознаменувала народження Христа. Зірка зроблена з дерев’яної заготовки, пофарбована, оздоблена золотою поталлю та великим стразом.

Хустка, гуня, кептар, торбина та зірка  знімаються, завдяки цьому можна змінювати образ ляльки.

З цією лялькою я брала участь у «Всеукраїнській Різдвяній художній виставці» у Національній спілці художників України (грудень 2020р.-січень 2021р.) та у виставці «Кращий твір року 2020» у Національній спілці майстрів народного мистецтва України. Лялька увійшла до каталогів цих виставок.

Авторська лялька. Сувенірна. Зроблена в одному примірнику. Стоїть без опори.

Висота 47 см.

Коза. 2014 р.

 В давнину була в Україні така традиція: на Щедрий вечір водити козу. Хтось з молоді перевдягався у козу та йшов з друзями по хатах щедрувати. То була не тільки весела гра, а й символічна дія: привітати господарів зі святом та побажати добробуту, здоров'я та оптимізму, адже коза - символ життєвої сили, яку вона мала принести господарю та його господарству, та приклад гарного настрою, оптимістичного погляду на життя.

На підставі власних уявлень про такий позитивний персонаж в українській народній культурі, була створена лялька "Коза". Подарунок на зимові свята.

Ідея створення цієї ляльки виникла у 2014 році, тому що 2015 рік за східним календарем був роком кози. Та власне саму козу мені не дуже до вподоби було робити, тож я придумала такий собі образ ляльки-дівчинки, що вбралася у костюм кози. Чи то вона на вечірку збиралася, чи колядувати – козу водити. Вже трохи більше ніж за рік до цієї ляльки були зроблені інші дві «Зимова дівчинка» та «Снігуронька», що утворили таку собі Зимову серію.

Сувенірна лялька. Стоїть без опори.

2014 р.

Висота 30 см.

Дівчина. 2017 р.

 Ляльками я почала займатися з 2011 року. За ці 10 років мною було зроблено за дуже приблизними підрахунками до 500 ляльок. Великі й зовсім малі. Деталізовані та майже примітиви. Різні. Майже всі вони продані, подаровані, презентовані. Але залишилися деякі й в мене вдома. Серед них – лялька «Дівчина», 2017 року. Лялька ігрова. На мій погляд вона може бути альтернативою для покупних ляльок. Перевагою її є народні традиції, зв’язок поколінь, родова пам’ять.

Авторська лялька. Ігрова. Не стоїть без опори. В одному примірнику.

Висота 22 см

Україночка. 2020 р.

 

Однією з конструкцій, що вважаються традиційними для української народної ляльки, є хрестоподібна. Один клаптик тканини, скручений у сувій, а потім перегнутий навпіл є головою та тілом ляльки. Інший, згорнутий в невеличку скрутку та розташований перпендикулярно до тіла – це руки. Найпростіша, найлегша конструкція, яка є основою, дозволяє мені створювати неповторні ляльки. В даному випадку – це лялька Україночка: в стилізованому народному вбранні та у віночку. Лялька м’яка та майже невагома. Не стоїть та не сидить без опори, але нею буде цікаво гратися дівчинці будь-якого віку.

«Україночка»

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. В одному примірнику. Не стоїть без опори.

2020 р.

Висота 22 см

«Кума». З серії-гротеску «Типажі».

 

Минув Спас. Сьогодні її запросили на святі іменини куми Ярини. Ох, і весело ж було! І без чарочки не обійшлося. Задоволена та розслаблена поверталася вона додому повз покинутий маєток. Більше 10 років там вже не було господарів. А сад ще продовжував родити. І яблука – не яблука, а нектар, смакота! От іде вона така повз ті яблука, що рясно вкрили землю. І сумно їй стає. Добро ж пропадає! Йде з гостин, при параді. Ні торбинки, ні кошіля не має. Сум накачує, і яблука наче промовляють до неї: візьми нас! Лише мить промайнула, різкий поворот – і вона вже знов у куми. Виручай! Та їй й дала діжку. І щаслива, задоволена та розслаблена вона повертається додому. Де важко? Хіба то ноша: яблука з сусідського саду!

Лялька «Кума», 2021 р. З серії-гротеску «Типажі».

Авторська лялька. Сувенірна. Стоїть без опори.

Висота 16 см

Господарка. З серії "Типажі". 2021 р.

 

Існують такі жіночки в Україні, у яких і хата білена, і худоба нагодована, та головне – в господарстві порядок та достаток. Саме такою є нова героїня з серії «Типажі». От у неї і родина сита, і у льосі повно. Бо весну-літо працює, а восени збирає городину та в комору складає. А ще вона дуже любить польові квіти – волошки, що так пасують до очей її коханого чоловіка, якого вона годує найсмачнішою в світі гарбузовою кашею.

Лялька «Господарка». З серії-гротеску «Типажі». 2021 р.

Висота 15 см

Авторська лялька. В одному екземплярі. Стоїть без опори.

Молодиця. 2021р.

Хрестоподібна лялечка у зимовому вбранні. Тепленька, м’якенька. Україночка, молодичка. Для мене – вона скоріше сувенірна, ніж ігрова. Хоча гратися нею теж можливо. Навіть хустинки та жупанчик можна зняти, адже лялечка змотана лише за допомогою ниток.

Ця лялька була зроблена для виставки "Народні ляльки Одещини. Історія та Сучасність", що проходила в Одесі у травні 2021 року.

Лялька «Молодиця», 2021 р.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. Зроблена в одному екземплярі. Не стоїть без опори.

Висота 25 см

Господиня. 2021 р.

 

 «Господиня», 2021 р.

Внутрішня будова ляльки доволі проста. Більший клаптик тканини скручений у сувій та зігнутий навпіл створює голову та тільце ляльки. Менший, згорнутий у трубочку – то є ручки. З цих двох клаптиків складається хрестоподібна основа, яка доповнюється одежиною – і лялька готова.

Мої враження від ляльок, що мають подібну конструктивну основу – теплі, хатні, народні. Їх просто та цікаво робити. Ними приємно гратися. За образами це можуть бути дівчата та жіночки у віці. А можуть бути і молодиці. Ця конструкція дозволяє створювати різноманітні ляльки з цікавими історіями.

Лялька «Господиня» була відібрана на виставку Спілки майстрів народного мистецтва України «Кращий твір року 2020».

Лялька авторська. Сувенірна. Ігрова. В одному екземплярі. Не стоїть без опори.

Висота 25 см.

«Дама з собачкою» з серії «Типажі»

 «Дама сдавала в багаж:

Диван, чемодан, саквояж,

Картину, корзину, картонку

И маленькую собачонку»,

- пам’ятаєте віршик дитинства? Я його ще своїм дітям читала. І

найулюбленіший момент для них (та й для мене) був, коли

«Позвольте, мамаша! На станции,

Согласно багажной квитанции,

От вас получили багаж…

Однако за время пути

Собачка могла подрасти».

Напевно, ви здогадалися, що наступна моя лялька з серії «Типажі» - це «Дама з собачкою». Ще один гротескно-наївний образ, що змушує посміхнутися. Дама, інакше її і не назвеш, бо хутрове манто та шапка одразу переводять її у розряд дам. В одній руці в неї ридикюль, в іншій - невеличкий песик на поводку. Ну як песик… За розміром чи то великий щур, чи маленький котик. За характером... краще його не дратувати. За породою… до пари хазяйці. Але він її любив і в жодному разі не хотів залишатися на самоті. І вона до нього звикла, і до його характеру теж, адже для неї він був її родиною. Так і жили вони, нерозлучні і вдень, і вночі.

Лялька «Дама з собачкою» з серії «Типажі»

2020 рік

Висота 18 см.

Лялька «Дівча», 2021 р.

 Це реконструкція народної ляльки. Зроблена вона за книгою Інни Шипілової «Народні ляльки Одеської області». За конструктивною основою - це хрестоподібна лялька. Не складна зовсім! Але така .... Розумієте, коли тримаєш таку лялечку в руках, відчуваєш її вагу, щільність. Вона не безтілесна. Має тільце, утворене двома скрученими клаптиками тканини. Але вона й не «дубова», навпаки, дуже приємна на дотик. Лялька має свою позитивну енергетику! Її не хочеться випускати з рук!

Авторська лялька. Сувенірна, подарункова. В одному екземплярі. Не стоїть без опори.

Висота 16,5 см

Лялька з Туреччини.

 

В мене є дуже невеличка колекція ляльок, що були привезені мною чи моїми рідними з різних країн. Сьогодні несподівано мова зайшла про турецьку ляльку. Тож хочу поділитися з вами інформацією та фото, якими я володію.

Років зо три назад я відпочивала у Туреччині. У вестибюлі готелю я примітила шафу-вітрину, де демонстрували невеличкі штукенції, якими багата турецька земля. І серед іншого – лялька!  Запасний план в мене був: вмовити готель продати мені ляльку. Проте, спершу я вирішила відвідати місцевий базар. А раптом? Але ж ви розумієте, коли дуже чогось хотіти – так воно і станеться. А ляльку я хотіла дуже! Не скажу, що такими іграшками був завалений місцевий базар. Але мої пошуки все ж були успішними. Врешті-решт я знайшла свою ляльку. У продавця їх було штуки 3-4. Однакові за личком та формами (зростом), але різні за кольоровим оздобленням. Для себе я обрала найбільш «турецьку».

Що за лялька, звідки – продавець мені не розказав. Шуткував, торгувався, але нічого сказати не міг.

В інтернеті я сама знайшла інформацію, яка скоріше виглядає як легенда, казочка, хоча… може бути і правдою.

В 60 роках минулого століття в невеличкому селищі Соанли, що в Каппадокії, мешкала жіночка на ім’я Ханіфе (цікаво, що відомо її ім’я), яка зробила для доньки ляльку вдягнену в національний турецький одяг. Дівчину, що гралася на вулиці лялькою, помітили туристи та запропонували продати такий цікавий сувенір. З цього і почалася історія створення подібних ляльок спочатку однією майстринею, потім усіма жінками селища, а згодом цілими майстернями. Пишуть, що ці ляльки навіть запатентовані у Патентному інституті. Отже цю ляльку стали продавати по всім регіонам Туреччини. А я її придбала вже неподалік від Аланьї.

Лялька розміром 27 см, важкенька. Тіло шите. В середині можна намацати дротяний каркас. Дротики дуже тугі, майже не згинаються, обмотані бавовною або вовною. Верхня половина тулуба набита дуже щільно. Руки, рельєфні груди – дуже тугі, так само, як і шия та голова, що переходить у головний убір. Ноги навпаки ледь наповнені. Тим самим підкреслені повітряні широкі шаровари. Така собі повнотіла турчанка у народному вбранні.

Обличчя намальоване скоріш за все лайнером. Лялька зроблена дуже добротно. Все підшито, підклеєно. Зазирнути всередину неможливо. Розібрати так, щоб не пошкодити, – неможливо. Можна тільки промацати. Тож я роблю тільки припущення, що обличчя всередині є кришкою від пляшки, бо має характерні зиґзаґи по оберту.

В руках ляльки можуть мати різні предмети: в’язання, глечики, корзини. Вбрання може бути доповнено фартушком, хіджабом.

Цікавими, незвичними прикрасами (декоративними елементами) ляльки, яку придбала я, є 5 кольорових моточків ниток, що розташовані на голові, у руках та на грудях. Дві тоненькі та довгі косички з’єднують мотки на голові та грудях, коси просто прив’язані до них.

Для мене дуже важлива емоція, яка йде від будь-якої ляльки чи іграшки. Ця лялька – суцільний позитив, її не хочеться випускати з рук, на душі спокійно і приємно, коли вона поруч. Вона для мене – символ жінки, хранительки домашнього вогнища.

Останні три фото взяті з інтернету.

Бариня. 2016 р.

 

Бариня. 2016 р.

Лялька ігрова. Мотана конструкція, без використання дротиків. Лялька м’яка та приємна на дотик. Нею любо гратися та притискати до себе. Щоб додати образу кумедності та виразності, я доповнила личко чималим носиком.  Вбрання дещо декоративне, трохи вигадане, за мотивами народного одягу. Надійно закріплене на ляльці, не знімається.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. Не стоїть без опори. В одному примірнику.

Висота 23 см

"Поштарка" з серії "Типажі"

Маю намір налаштувати вас на позитивний лад. Сподіваюся, моя наступна лялька з серії «Типажі» теж викличе у вас посмішку.

Наразі, в еру інтернету сучасна молодь і не здогадується про деякі професії, що існували за часів моєї молодості та дитинства. А я ще пам’ятаю, як з нетерпінням чекала на поштарку, яка мала закинути у поштову скриньку цікавезний дитячий журнал або дорослу газетку. Наче небагато часу з тих пір минуло, а як змінився світ, суспільство…Та все ж моя сьогоднішня розповідь про поштарку, про ту, що у величезній торбині на довгому ремінці приносила в домівки новини (газети «Сегодня», «Вечірній Київ»), модні тенденції (журнал «Силует» хто пам’ятає?), життєві хитрощі («Радянська жінка»), події щодо тогочасних епідемій («Здоровье»), анонси фільмів («Советский экран»), досягнення в різних галузях науки («Наука и жизнь», «Знание-сила») та цікавинки для малечі («Веселые картинки», «Мурзилка», а для доросліших «Юный натуралист»).

І от іде така поштарка і в дощ, і в негоду, і в спеку. А що робити, як треба донести до людей той скарб – НОВИНИ! А уявіть собі село. Звичайне українське село радянських часів. Але й туди має доходити преса! Зранку зимно, вдень спекотно, а виглядати хочеться парадно. Так і народився в мене образ цієї ляльки.

«Поштарка». Лялька з серії «Типажі».

2020 р.

Висота 20 см

"Драматургиня" з серії "Типажі"

 Може хтось вже забув про мою серію-гротеск «Типажі»? Тож маю намір нагадати вам про неї. Лялька «Драматургиня».

Крислатий капелюх, великі окуляри, маленький редикюль, парасолька (раптом захоче піти дощ!), а в руках – чималий том. Так, то її новий роман. Про життя та кохання. Без зрад, без інтриг. Ширі добрі почуття і більш нічого.

А в голові драматургині зріє вже нова історія. Звідси і той замріяний погляд у далечінь, і грайлива посмішка аля Джоконда, і деяка неуважність (сонячна погода, навіщо парасолька?).

Лялька була учасницею виставки «Натхненні лялькою ІІ» в Ужгородському скансені у 2020 році

Авторська лялька «Драматургиня» з серії «Типажі». Сувенірна. Подарункова. Стоїть без опори. Книгу можна погортати та помріяти про зміст.

Висота 18 см.

"Ґаздиня" з серії "Типажі"

         Охайно вдягнута українська жіночка середнього віку з кошиком повним городини у одній руці та качкою або куркою під іншою – така в мене асоціація з ґаздинею. Саме такою є лялька «Ґаздиня» з серії «Типажі». Але в мене вона сучасна господиня: у модній джинсовій спідниці з-під якої все ж таки виглядає край вишитої сорочки, в яскравій безрукавці та очіпку. Намисто та фартушок – неодмінні ознаки вбрання української жінки – завершують образ. Чимчикує ґаздиня з торжка з повним кошиком припасів. Ще й гуску прикупила!

З цією лялькою та чотирма іншими я брала участь у виставці "Натхненні лялькою", що проходила у 2020 році в Ужгороді. В Ужгороді вона і залишилася у фонді музею «Ужгородський..»

Авторська лялька з серії «Типажі». Сувенірна. В одному примірнику. Стоїть без опори.

Висота 16 см.

"Прибиральниця" з серії "Типажі"

 

Напевно, цей образ є одним з очевидних та пізнаваних. Лялька має всі атрибути, що належать її професії: незадоволений вираз обличчя, сиве волосся, що стирчить з-під хустини, синій робочий халат, швабру та відро з ганчіркою. Майже кожен, хто бачить цю ляльку промовляє: і в мене в школі була/є така «тьотя куда по помитому». Образ вийшов колоритний та типовий. Та моя прибиральниця за характером добра, лагідна, поступлива. Це тільки вигляд в неї такий суворий, бо життя – то складна штука. І дітей вона любить, і своїх, і чужих. І на останньому дзвонику завжди плаче у куточку, проводжаючи нове покоління у його нове життя.

Авторська лялька з серії «Типажі». Сувенірна. Подарункова. В одному примірнику. Стоїть без опори

Висота 16 см.

"Вчителька" з серії "Типажі"

 

                                                         Вчителька, мікрорайону нашого жителька.
                                                            Ти замість того, щоб в кафе піти,
                                                            Сидиш, перевіряєш зошити. (ТІК)

 

Я навчалася у школі в радянські часи. До перебудови. Тяжкі часи дефіциту? Ну, такоє… Скоріше часи скромності та стриманості. І заборон. Дітям заборонялося приходити до школи в любому одязі, крім шкільної форми. І не дай Бог, буде вдягнута на форму кофтинка! Все під форму! Розплетених волос у дівчат не мало бути, тільки хвостики та косички. Ніяких сережок у вухах! Зняти, залишити вдома, сховати в кишеню, але не у вухах. А вчителі… Вчителі були гарні, освідченні. Але так само скромні: мали давати приклад. Або мали таку зарплатню, що…

А от коли мої діти пішли до школи, тут я могла сповна спостерігати за тим, які ж наші вчителі молодці! За модою слідкують, за собою слідкують! Дітей поважають! Незмінним залишається одне: і в часи мого дитинства, і зараз вчителі щиро віддані своїй справі.

Образ воспєтої в радянських фільмах вчительки: скромної, невибагливої, що до ночі перевіряє зошити, інколи з невлаштованим життям, - дав мені поштовх до створення ляльки Вчителька. Невибагливий жакет, проста спідниця, берет, редікюль і окуляри. Все стримано. Але ж ні! Яскравий гіпюровий шалик – як прояв непокору, індивідуальності. Пам’ятаєте, як в «Покровських воротах»: «Я вся такая несуразная, вся угловатая такая, такая противоречивая вся...»

Авторська лялька «Вчителька» з серії «Типажі». 2020 р. 

Висота 17 см.

"Бабця на святі села" з серії "Типажі".

 

Ця історія бере початок на святі села. А для села свято – то подія року!

О третій годині дня, коли корови подоєні та вигнані  на пасовиська, всі мешканці святково вбрані йдуть до клубу. Спочатку – урочиста частина та нагородження. Вітають найстаріших людей, багатодітних матерів та тих, хто старанно працює на користь села. Після цього – концерт: до села запрошуються співочі колективи. Після концерту – бенкет та дискотека.

Свято села – це головна подія особливо для старшого покоління. Бабці дістають зі своїх скринь найкращий одяг, святково вбираються та чимчикують до клубу. Вони збуджені, щасливі. В очах – інтерес: хто буде, як вбраний, з ким прийде?

Бачила я таких бабунь на власні очі: маленькі, сухенькі, зігнуті до землі, але задоволені та зацікавлені, як діти.

Саме на одному з тих свят виникла в мене ідея створити ляльку «Бабця на святі села», яку я реалізувала у 2020 році.

Кремезна постать з чималою голівкою та невеличкими руками – такою є моя лялька «Бабця». Вбрана в немодний, недорогий, але чистий та новий одяг – найкращий з того що є. На носі – рогові окуляри (чи не з радянських часів?). Очі горять, на устах грає посмішка, настрій піднесений! Вона йде на свято села!

Саме ця лялька була першою в серії ляльок «Типажі». З нею та чотирма іншими я брала участь у виставці "Натхненні лялькою", що проходила у 2020 році в Ужгороді.

Авторська лялька з серії «Типажі». Сувенірна. В одному примірнику. Стоїть без опори.

Серія ляльок "Типажі"

 Я завжди намагаюся робити не суто ляльку, а цілісний образ з виразним характером та історією. Мені подобається, коли ляльки викликають емоції, коли вони асоціюються з живими людьми, або вигаданими персонажами. Так в мене з’явилася ідея створити серію «Типажі».

Ляльки з серії – авторські. Товстенькі, кремезні лялечки з чудернацькими носиками та прикольним виразом обличчя належать до різних професій та верст. Це драматургиня, сільська поштарка, прибиральниця, художниця, бізнес-вумен, господарочка, вчителька, прачка та інші. І це лише початок! В розробці – нові персонажі. Всі вони різні. Кожен має свій характерний образ, вираз обличчя та атрибути. У кожного своя історія.

Якщо ви посміхнулися (або безсовісно зареготали), роздивляючись світлини – я задоволена! Адже лялька вас зачепила.

Подальші подробиці про ці та нові персонажі з серії «Типажі» - у наступних постах.

Авторська лялька "Панночка" 2016 р.

                                                                 «З роду твориться рід» В.Войтович.

В Україні існує така традиція: кожен має знати свій рід до сьомого коліна. Таким чином він отримує захист та підтримку пращурів. Мені пощастило. Вважаю, що дуже пощастило. Мій рідний дядько Анатолій Коломієць та моя мама провели величезну роботу та дослідили наш рід до початка18 століття по маминій лінії (титанічна праця дядька, дяка йому велика та уклін до землі) та до початка 19 століття по батьковій (тут вже збирала по крихтам відомості мама, яка мала чудові стосунки зі своєю свекрухою, моєю бабусею).

Родичі мої були люди достойні, працьовиті, щирі. Не пани-вельможі. Хоча ні! Панночка була! По лінії мого батька давня родичка з чудовим ім’ям Фросина  вийшла заміж за місцевого пана, який за свідченнями мав млин. Жила вона в маєтку, в панському будинку. Та після 1917 року відомості про неї загубилися.

А по маминій лінії мої прадід та прабабця навпаки були в служінні у графині Марії Браницької, що мала маєток Олександрія у Білій церкві. Прадід Ян був каретних справ майстром, а після 1917 року займався виготовленням меблів. Прабабуся Якилина працювала служницею у маєтку графині, хоча була письменна, знала українську, російську та польську мови, була освічена та обізнана у багатьох життєвих справах.

Лялька «Панночка» 2016 р.

Створена під впливом розповідей та згадок про панночку Фросину.

Зріст 23 см.

"Чарівний світ лялькарок".

 Вчора в Києві періщив дощара! Але хто ж буде сидіти вдома, коли на пошті чекає журнал. І не просто якийсь там. А журнал, присвячений першій річниці творчої спільноти «Секрети лялькарок», до якої я належу. До речі, свято сьогодні!

Журнал був виданий спеціально до річниці.

В ньому – всі ті здобутки, що були створені майстринями за рік. А ще багато розповідей, живих, щирих від лялькарок про себе, свій творчий шлях та про учнів – продовжувачів доброї справи.

Хвалюся! Безсоромно хвалюся: у журналі є моя стаття. Безжалісно скорочена спочатку мною, а потім ще тріііішечки упорядником. Та вона і так залишилася завеликою та займає цілий розворот! Хотілося мені розказати ще більше про багатьох майстринь та їх ляльки. Але, сподіваюся, продовження буде))) В статті я ділилася своїми власними враженнями від ляльок, тим, що відчувала моя душа. Намагалася знайти риси, особливості, притаманні саме цій або іншій майстрині. "Гралася" у мистецтвознавицю (не даремно ж я отримала цю спеціальність).

Видання ексклюзивне, ніде не розповсюджується.

"Дівча" 2020р.

 Дівчата і в 20 (30, 40, 50…) – все ще дівчата? Напевно так! Люблять подарунки, іграшки, мімімішкі, обнімашкі. Вони пам'ятають Вудсток… вибачаюся, Казантип. Щасливі, вільні, життєрадісні. Саме про таких дівчат моя лялька «Дівча».

Вона на вигляд трохи хіппі, сучасна розкута. На дотик - м'яка, ніжна. Зроблена без жодного дротику. Ігрова лялька для сучасної дівчинки.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. В одному примірнику. Не стоїть без опори.

Розмір 30 см

«Дівчина у кашкеті». 2020 р.

 

Суто ігрова лялька. Нею приємно гратися, уявляючи різноманітні історії та ситуації, в яких вона може перебувати. Лялька одягнута в теперішній одяг, вона має сподобатися сучасній дівчинці, стати подружкою в її дитячих іграх. Примітно, що куртка та капелюшок знімаються, даючи ще більше простору для гри та фантазії. Внутрішня будова мотаної з клаптиків тканини ляльки та відсутність рис обличчя наближають її до української народної (хатньої) ляльки, зберігаючи родинний (родовий) зв’язок поколінь.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. Не стоїть без опори. 

Розмір 29 см.

Конструктивний дизайн

 

Чи цікаво вам, яка моя лялька зсередини? Сьогодні я вам розкажу.

Є ляльки, які особисто мені припали до душі, які я дуже люблю робити. Вони змотані з декількох клаптиків тканини, що утворюють об’ємну голівку, ручки та ніжки. З тканини моделюється фігура, додаються форми, все перев'язується нитками. Можливе використання одного клаптика, а може бути й декілька, то вже творчий підхід майстра. А далі справа за ідеєю, образом та вбранням. Саме завдяки одягу втілюється ідея та створюється образ.

Для мене ці ляльки є привабливими тим, що ними можна гратися. За призначенням – вони ігрові. За конструктивним дизайном – вузлові. За традицією – українські народні (хатні) ляльки.

Авторська лялька "Панна". 2015 р.

 Сьогодні зранку мене розбудив телефонний дзвінок. На екрані висвітився незнайомий номер. «Пані Інно? Добрий ранок!», - пролунав з динаміка незнайомий, але веселий та привітний чоловічий голос. Яке приємне звернення: пані Інно. Вельмишановна пані!

О, панно Інно, панно Інно!

    Я — сам. Вікно. Сніги…

…

Я Ваші очі пам'ятаю,

    Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Згадався вірш П.Тичини...

Але ж хто це може бути? Знайомий? Наче ні… Хто це? Подумала я, чи вимовила в голос?

Та відповідь була одразу ж: «Доставочка. Цитрус.»

Відтоді настрій в мене був веселий та піднятий. І все це завдяки зверненню: правильному та ввічливому. (і завдяки своєчасній доставці від Цитрус).

Лялька «Панна». 2015 р.

Висота 35 см.

Така собі шляхетна господарочка з минулого або навіть позаминулого століття. З вишуканою зачіскою. Ошатна. Гонорова. Леді? Ні, панна!

Зроблена за мотивами вузлової української ляльки. З об’ємною головою та майже невагомим тілом. Укріплена на підставці, завдяки чому стоїть без опори.

"Козацька Покрова або Молитва за Україну" 2020р.

 

За ідею ляльки були взяті барочні ікони «Покрови» козацької доби. Одяг за кроєм та забарвленням нагадує вбрання на іконах. Декоративна тасьма  розшита золотими намистинами. Покров вручну позолочений поталлю, оздоблений стразами, прикрасами під зістарене золото та декорований стрічкою з золотим візерунком. Та сама стрічна прикрашає й рукава. Личко ляльки вишите власноруч. Вишивка підібрана такою, щоб нагадувала барокові орнаменти. Рушник в руках Покрови так само вишитий власноруч. Візерунок – стилізоване дерево життя, що має коріння, квітку-плід та пуп’янки.

Лялька брала участь у проекті "Осінній бал", який був організований спільнотою "Секрети лялькарок".

Зріст ляльки 43 см. Стоїть без опори завдяки дерев’яній підставці.

«Іван та Марічка. Сьогодення».

 

Сучасна молодіжна мода здається інколи дивною, особливо, коли ти живеш на світі майже пів століття. Що ми тільки не бачили на підлітках: короткі спідниці, короткі топи, короткі пальта, короткі штанці, короткі шкарпетки. Для когось це смішно, а інший вважає себе на гребні моди. І має на те право, адже мода стиляг або 80-х так само викликала шквал емоцій у старшого покоління, але «на ура» підтримувалася молоддю.

А згадала я сьогодні про моду, бо хочу розказати про свою ляльку. Точніше пару ляльок. Створені вони були у 2016 році. Того часу мій син-підліток ходив у відносно вузьких штанцях, сорочці у клітинку, яку вдягав навипуск на футболку, та кашкеті з великим прямим козирком. Саме тоді стали поширюватися «бананки» – невеличкі зручні хлопчачі сумки. Так в моїй голові визрів образ хлопа. А куди хлоп без дівки? Нікуди! Тож додала я йому пару: юначку у джинсовій спідниці та з модною сумкою через плече. Такі собі Ромео та Джульєтта по-українські. Чом не Іван та Марічка з повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків", що перенесені у сучасність.

За внутрішньою будовою моя парочка подібна до вузлових ляльок Поділля. Тіла змотані з клаптиків бавовняної тканини. Одяг шитий.

Зріст ляльок 22 см. Стоять самостійно, спираючись на тин. Зроблені у одному екземплярі. Авторська лялька. Інтер’єрна. Сувенірна.