"Дівчина з конем", 2021р.

 Сьогодні хочу розказати вам одну історію, яка передувала появі моєї ляльки. Навесні я мала нагоду познайомитися (хоча і онлайн) з цікавої дівчиною Олею. Вона є філолог та художник, а ще – дослідник українського кулінарного мистецтва. Читала вона лекцію, про Різдвяне печиво, яке пекли в її рідній Успенці що на Полтавщині. Розказувала емоційно, цікаво та захопливо про свої дитячі спогади. Перейнялася і я цією історією про дівчинку, яка мала за вчителів Тарасівну і бабу Польку, тих, хто вчив її розписувати Різдвяні барині та коні, хто привів її у світ рідної культури.

Традиційно на Різдво в селі Успенка пекли печиво: Барині та Коні. Тарасівна, за словами Олі,  розказувала, що це іграшка її дитинства, що їсти її можна лиш наступного дня, а у Святвечір нею можна хіба гратися. Завжди для дівчат пеклися барині, а для хлопців – коні. Але кожен рік дівчата отримувати баринь не хотіли. Їм хотілося й коней мати. А хлопці не мінялися, бо нащо хлопу бариня? Тож тре було раненько встати, щоб бігти до Тарасівни, вмовляти її та коня собі отримати.

Це була реальна історія, яку я почула, яка мене зацікавила та  надихнула на створення різдвяної ляльки «Дівчина з конем». Моя дівчина зрання встала, вбралася в кожушину, пов’язалася теплою хусткою і, отримавши свого коня, задоволена повертається додому!

Для більшої виразності образу мною були застосовані натуральні тканини білого та молочного кольорів. Така собі «Дівчина-зима». На білому яскравою плямою виділяється кінь, традиційний для Успенки, - червоний з білим малюнком. Як пояснювала Оля, червоний – це символ пожертви, любові, енергії і молодості, а білий – символ чистоти і початку.

Щиро дякую Олі за натхнення, ідею, за її дослідження та емоції!

Лялька "Дівчина з конем", 2021р.

Авторська лялька, сувенірна. В одному примірнику. Стоїть без опори.

Висота 34 см.

«Кухар» з серії-гротеску «Типажі». 2021 р.

 

Зазвичай мої дописи доволі багатослівні.

Не сьогодні.

Сьогодні все про себе розкаже сама лялька.

«Кухар» з серії-гротеску «Типажі». 2021 р.

Авторська лялька. Сувенірна. В одному примірнику. В одній руці мідний ніж, в іншій – дерев’яна дощечка. Одяг (окрім фартуха) не знімається. Стоїть без опори. 

Висота 16 см (без кухарського ковпака)

«На вечорницях», 2016 р.

 

«Вечорниці — це свого роду клюб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються». О.Воропай «Звичаї нашого народу».

Саме на вечорницях зустрілися мої двоє. Молоді, веселі, щасливі. А в мене спочатку в уяві, а потім в світлинах виникла їх історія. Ця історія про любов, повагу і підтримку в будь-яких ситуаціях. Про вибір на все життя. А можливо й вибір самого життя.

Лялькова композиція «На вечорницях», 2016 р.

Ці ляльки вкотре є підтвердженням того, що змотана лялька може бути чудовою іграшкою, а може нести в собі більш глибинний сенс та стати символом родини. Вона може поєднувати в собі й перше, й друге, і від цього поєднання тільки виграє.

 Авторські ляльки. Ігрові, сувенірні. Зроблені в одному примірнику. Не стоять без опори. Продаються без велосипеда.

Висота 21 см

Лялька «Зимова дівчинка», 2016 р.

 

Хочу та прагну підтримувати українські народні традиції. Тому намагаюся вивчати народну ляльку та відтворювати її, добавляючи власне авторське бачення. Вузлові ляльки зі змотаними ручками та ніжками, робилися народними майстринями на Поділлі та Київщині. Традиція, ймовірно, йде від лялечок з трави, в яких так само могли позначати не тільки руки, а й ноги. Кожна лялькарка мала свій метод змотування клаптиків, застосовувала свої пропорції та елементи вбрання. Моя лялька «Зимова дівчинка», що змотана з клаптиків тканини, має вузлову голівку та примотані ручки та ніжки. Не зважаючи на те, що одяг в неї не знімається, нею можна гратися. Вона приємна на дотик, м’яка та рухлива. Ніяк не гірша за шиті ляльки. Але з українською традицією!

Лялька «Зимова дівчинка», 2016 р.

Авторська лялька. Ігрова лялька. Не стоїть без опори.

Висота 23 см

Колядниця. 2020р.

 

Лялька вдягнута в стилізований український одяг. Сорочка складається з двох частин: опліччя з малюнком, що імітує вишивку, та спідниці - білинника з вишивкою по низу. Довкола талії пов’язана широка запаска – плата, яка залишає ззаду видимою вузьку смугу спідниці. Плата призбирана, по подолу нашиті кольорові стрічки та тасьма. На запаску під крайку прив’язана хустина, також оздоблена кольоровою тасьмою та стрічкою. Це є своєрідною другою запаскою, притаманною святковому одягу. Кептар з натуральної замші оздоблений кольоровими рослинними орнаментами з тасьми, невеличких квітів та намистин. Зимовий верхній одяг – вовняна гуня з довгим ворсом. На голові очіпок, зверху на який зав’язана хустина з китицями. Завершує образ червоне дерев’яне намисто та дукач. У руках колядниця тримає велику зірку на палиці – символ Віфлеємської зірки, що ознаменувала народження Христа. Зірка зроблена з дерев’яної заготовки, пофарбована, оздоблена золотою поталлю та великим стразом.

Хустка, гуня, кептар, торбина та зірка  знімаються, завдяки цьому можна змінювати образ ляльки.

З цією лялькою я брала участь у «Всеукраїнській Різдвяній художній виставці» у Національній спілці художників України (грудень 2020р.-січень 2021р.) та у виставці «Кращий твір року 2020» у Національній спілці майстрів народного мистецтва України. Лялька увійшла до каталогів цих виставок.

Авторська лялька. Сувенірна. Зроблена в одному примірнику. Стоїть без опори.

Висота 47 см.

Коза. 2014 р.

 В давнину була в Україні така традиція: на Щедрий вечір водити козу. Хтось з молоді перевдягався у козу та йшов з друзями по хатах щедрувати. То була не тільки весела гра, а й символічна дія: привітати господарів зі святом та побажати добробуту, здоров'я та оптимізму, адже коза - символ життєвої сили, яку вона мала принести господарю та його господарству, та приклад гарного настрою, оптимістичного погляду на життя.

На підставі власних уявлень про такий позитивний персонаж в українській народній культурі, була створена лялька "Коза". Подарунок на зимові свята.

Ідея створення цієї ляльки виникла у 2014 році, тому що 2015 рік за східним календарем був роком кози. Та власне саму козу мені не дуже до вподоби було робити, тож я придумала такий собі образ ляльки-дівчинки, що вбралася у костюм кози. Чи то вона на вечірку збиралася, чи колядувати – козу водити. Вже трохи більше ніж за рік до цієї ляльки були зроблені інші дві «Зимова дівчинка» та «Снігуронька», що утворили таку собі Зимову серію.

Сувенірна лялька. Стоїть без опори.

2014 р.

Висота 30 см.

Дівчина. 2017 р.

 Ляльками я почала займатися з 2011 року. За ці 10 років мною було зроблено за дуже приблизними підрахунками до 500 ляльок. Великі й зовсім малі. Деталізовані та майже примітиви. Різні. Майже всі вони продані, подаровані, презентовані. Але залишилися деякі й в мене вдома. Серед них – лялька «Дівчина», 2017 року. Лялька ігрова. На мій погляд вона може бути альтернативою для покупних ляльок. Перевагою її є народні традиції, зв’язок поколінь, родова пам’ять.

Авторська лялька. Ігрова. Не стоїть без опори. В одному примірнику.

Висота 22 см