Під впливом української народної ляльки народилася моя нова лялька. Довго не могла її закінчити. Не створюються мої ляльки під час війни. Не примушую себе, але вмовляю почати нову, потім ще більше вмовляю себе її закінчити. Але попри все.
Пряма, з піднятою головою, без зайвих деталей, з дещо завеликим намистом, зі стилізованою наміткою, зі спрощеного вигляду керсеткою – українськими символами-оберегами, ця лялька для мене – Берегиня.
Берегиня пам’яті, роду, країни.
Майже кожна лялька має свою історію. Це може бути
історія, що передує створенню, історія натхнення. А може, навпаки, бути історія
самого створення. А буває й історія, що трапляється з лялькою після її
виготовлення.
Майже кожна лялька має часовий проміжок, за який вона
була створена. Одну можна зробити протягом години. На одному диханні. Інша ж
народжується довго й у муках творчості, коли міняється задум, тканини, втілення
ідеї.
Майже кожна лялька має свій емоційний фон. Радість,
смуток, щастя, журба, кохання. Це може відчуватися одразу, а може бути лише
натяком, або глибинним сенсом.
Майже кожна лялька має свого прихильника, свого глядача.
Комусь вона до вподоби, а когось дратує.
І кожна лялька назавжди залишається у серці майстрині, що
її створила.
Ляльку «Княгиню» я почала створювати на одному подиху. Керувалася та надихалася книгами О.С.Найдена та Л.С.Орлової, а також майстер-класом Олени Мединської.
23 лютого вона була майже готова. Залишався дріб’язок. Та на наступний день, так як і на наступні місяці я її не доробила. Спочатку не мала змоги, потім бажання. Та вчора, 11 червня я все ж таки її закінчила. Руки самі потягнулися. Ця лялька для мене – символ України, її свободи, її долі, її минулого та майбутнього.
З вірою в нашу Перемогу 💙💛
