"Вчителька" з серії "Типажі"

 

                                                         Вчителька, мікрорайону нашого жителька.
                                                            Ти замість того, щоб в кафе піти,
                                                            Сидиш, перевіряєш зошити. (ТІК)

 

Я навчалася у школі в радянські часи. До перебудови. Тяжкі часи дефіциту? Ну, такоє… Скоріше часи скромності та стриманості. І заборон. Дітям заборонялося приходити до школи в любому одязі, крім шкільної форми. І не дай Бог, буде вдягнута на форму кофтинка! Все під форму! Розплетених волос у дівчат не мало бути, тільки хвостики та косички. Ніяких сережок у вухах! Зняти, залишити вдома, сховати в кишеню, але не у вухах. А вчителі… Вчителі були гарні, освідченні. Але так само скромні: мали давати приклад. Або мали таку зарплатню, що…

А от коли мої діти пішли до школи, тут я могла сповна спостерігати за тим, які ж наші вчителі молодці! За модою слідкують, за собою слідкують! Дітей поважають! Незмінним залишається одне: і в часи мого дитинства, і зараз вчителі щиро віддані своїй справі.

Образ воспєтої в радянських фільмах вчительки: скромної, невибагливої, що до ночі перевіряє зошити, інколи з невлаштованим життям, - дав мені поштовх до створення ляльки Вчителька. Невибагливий жакет, проста спідниця, берет, редікюль і окуляри. Все стримано. Але ж ні! Яскравий гіпюровий шалик – як прояв непокору, індивідуальності. Пам’ятаєте, як в «Покровських воротах»: «Я вся такая несуразная, вся угловатая такая, такая противоречивая вся...»

Авторська лялька «Вчителька» з серії «Типажі». 2020 р. 

Висота 17 см.

"Бабця на святі села" з серії "Типажі".

 

Ця історія бере початок на святі села. А для села свято – то подія року!

О третій годині дня, коли корови подоєні та вигнані  на пасовиська, всі мешканці святково вбрані йдуть до клубу. Спочатку – урочиста частина та нагородження. Вітають найстаріших людей, багатодітних матерів та тих, хто старанно працює на користь села. Після цього – концерт: до села запрошуються співочі колективи. Після концерту – бенкет та дискотека.

Свято села – це головна подія особливо для старшого покоління. Бабці дістають зі своїх скринь найкращий одяг, святково вбираються та чимчикують до клубу. Вони збуджені, щасливі. В очах – інтерес: хто буде, як вбраний, з ким прийде?

Бачила я таких бабунь на власні очі: маленькі, сухенькі, зігнуті до землі, але задоволені та зацікавлені, як діти.

Саме на одному з тих свят виникла в мене ідея створити ляльку «Бабця на святі села», яку я реалізувала у 2020 році.

Кремезна постать з чималою голівкою та невеличкими руками – такою є моя лялька «Бабця». Вбрана в немодний, недорогий, але чистий та новий одяг – найкращий з того що є. На носі – рогові окуляри (чи не з радянських часів?). Очі горять, на устах грає посмішка, настрій піднесений! Вона йде на свято села!

Саме ця лялька була першою в серії ляльок «Типажі». З нею та чотирма іншими я брала участь у виставці "Натхненні лялькою", що проходила у 2020 році в Ужгороді.

Авторська лялька з серії «Типажі». Сувенірна. В одному примірнику. Стоїть без опори.

Серія ляльок "Типажі"

 Я завжди намагаюся робити не суто ляльку, а цілісний образ з виразним характером та історією. Мені подобається, коли ляльки викликають емоції, коли вони асоціюються з живими людьми, або вигаданими персонажами. Так в мене з’явилася ідея створити серію «Типажі».

Ляльки з серії – авторські. Товстенькі, кремезні лялечки з чудернацькими носиками та прикольним виразом обличчя належать до різних професій та верст. Це драматургиня, сільська поштарка, прибиральниця, художниця, бізнес-вумен, господарочка, вчителька, прачка та інші. І це лише початок! В розробці – нові персонажі. Всі вони різні. Кожен має свій характерний образ, вираз обличчя та атрибути. У кожного своя історія.

Якщо ви посміхнулися (або безсовісно зареготали), роздивляючись світлини – я задоволена! Адже лялька вас зачепила.

Подальші подробиці про ці та нові персонажі з серії «Типажі» - у наступних постах.

Авторська лялька "Панночка" 2016 р.

                                                                 «З роду твориться рід» В.Войтович.

В Україні існує така традиція: кожен має знати свій рід до сьомого коліна. Таким чином він отримує захист та підтримку пращурів. Мені пощастило. Вважаю, що дуже пощастило. Мій рідний дядько Анатолій Коломієць та моя мама провели величезну роботу та дослідили наш рід до початка18 століття по маминій лінії (титанічна праця дядька, дяка йому велика та уклін до землі) та до початка 19 століття по батьковій (тут вже збирала по крихтам відомості мама, яка мала чудові стосунки зі своєю свекрухою, моєю бабусею).

Родичі мої були люди достойні, працьовиті, щирі. Не пани-вельможі. Хоча ні! Панночка була! По лінії мого батька давня родичка з чудовим ім’ям Фросина  вийшла заміж за місцевого пана, який за свідченнями мав млин. Жила вона в маєтку, в панському будинку. Та після 1917 року відомості про неї загубилися.

А по маминій лінії мої прадід та прабабця навпаки були в служінні у графині Марії Браницької, що мала маєток Олександрія у Білій церкві. Прадід Ян був каретних справ майстром, а після 1917 року займався виготовленням меблів. Прабабуся Якилина працювала служницею у маєтку графині, хоча була письменна, знала українську, російську та польську мови, була освічена та обізнана у багатьох життєвих справах.

Лялька «Панночка» 2016 р.

Створена під впливом розповідей та згадок про панночку Фросину.

Зріст 23 см.

"Чарівний світ лялькарок".

 Вчора в Києві періщив дощара! Але хто ж буде сидіти вдома, коли на пошті чекає журнал. І не просто якийсь там. А журнал, присвячений першій річниці творчої спільноти «Секрети лялькарок», до якої я належу. До речі, свято сьогодні!

Журнал був виданий спеціально до річниці.

В ньому – всі ті здобутки, що були створені майстринями за рік. А ще багато розповідей, живих, щирих від лялькарок про себе, свій творчий шлях та про учнів – продовжувачів доброї справи.

Хвалюся! Безсоромно хвалюся: у журналі є моя стаття. Безжалісно скорочена спочатку мною, а потім ще тріііішечки упорядником. Та вона і так залишилася завеликою та займає цілий розворот! Хотілося мені розказати ще більше про багатьох майстринь та їх ляльки. Але, сподіваюся, продовження буде))) В статті я ділилася своїми власними враженнями від ляльок, тим, що відчувала моя душа. Намагалася знайти риси, особливості, притаманні саме цій або іншій майстрині. "Гралася" у мистецтвознавицю (не даремно ж я отримала цю спеціальність).

Видання ексклюзивне, ніде не розповсюджується.

"Дівча" 2020р.

 Дівчата і в 20 (30, 40, 50…) – все ще дівчата? Напевно так! Люблять подарунки, іграшки, мімімішкі, обнімашкі. Вони пам'ятають Вудсток… вибачаюся, Казантип. Щасливі, вільні, життєрадісні. Саме про таких дівчат моя лялька «Дівча».

Вона на вигляд трохи хіппі, сучасна розкута. На дотик - м'яка, ніжна. Зроблена без жодного дротику. Ігрова лялька для сучасної дівчинки.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. В одному примірнику. Не стоїть без опори.

Розмір 30 см

«Дівчина у кашкеті». 2020 р.

 

Суто ігрова лялька. Нею приємно гратися, уявляючи різноманітні історії та ситуації, в яких вона може перебувати. Лялька одягнута в теперішній одяг, вона має сподобатися сучасній дівчинці, стати подружкою в її дитячих іграх. Примітно, що куртка та капелюшок знімаються, даючи ще більше простору для гри та фантазії. Внутрішня будова мотаної з клаптиків тканини ляльки та відсутність рис обличчя наближають її до української народної (хатньої) ляльки, зберігаючи родинний (родовий) зв’язок поколінь.

Авторська лялька. Сувенірна. Ігрова. Не стоїть без опори. 

Розмір 29 см.

Конструктивний дизайн

 

Чи цікаво вам, яка моя лялька зсередини? Сьогодні я вам розкажу.

Є ляльки, які особисто мені припали до душі, які я дуже люблю робити. Вони змотані з декількох клаптиків тканини, що утворюють об’ємну голівку, ручки та ніжки. З тканини моделюється фігура, додаються форми, все перев'язується нитками. Можливе використання одного клаптика, а може бути й декілька, то вже творчий підхід майстра. А далі справа за ідеєю, образом та вбранням. Саме завдяки одягу втілюється ідея та створюється образ.

Для мене ці ляльки є привабливими тим, що ними можна гратися. За призначенням – вони ігрові. За конструктивним дизайном – вузлові. За традицією – українські народні (хатні) ляльки.

Авторська лялька "Панна". 2015 р.

 Сьогодні зранку мене розбудив телефонний дзвінок. На екрані висвітився незнайомий номер. «Пані Інно? Добрий ранок!», - пролунав з динаміка незнайомий, але веселий та привітний чоловічий голос. Яке приємне звернення: пані Інно. Вельмишановна пані!

О, панно Інно, панно Інно!

    Я — сам. Вікно. Сніги…

…

Я Ваші очі пам'ятаю,

    Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Згадався вірш П.Тичини...

Але ж хто це може бути? Знайомий? Наче ні… Хто це? Подумала я, чи вимовила в голос?

Та відповідь була одразу ж: «Доставочка. Цитрус.»

Відтоді настрій в мене був веселий та піднятий. І все це завдяки зверненню: правильному та ввічливому. (і завдяки своєчасній доставці від Цитрус).

Лялька «Панна». 2015 р.

Висота 35 см.

Така собі шляхетна господарочка з минулого або навіть позаминулого століття. З вишуканою зачіскою. Ошатна. Гонорова. Леді? Ні, панна!

Зроблена за мотивами вузлової української ляльки. З об’ємною головою та майже невагомим тілом. Укріплена на підставці, завдяки чому стоїть без опори.

"Козацька Покрова або Молитва за Україну" 2020р.

 

За ідею ляльки були взяті барочні ікони «Покрови» козацької доби. Одяг за кроєм та забарвленням нагадує вбрання на іконах. Декоративна тасьма  розшита золотими намистинами. Покров вручну позолочений поталлю, оздоблений стразами, прикрасами під зістарене золото та декорований стрічкою з золотим візерунком. Та сама стрічна прикрашає й рукава. Личко ляльки вишите власноруч. Вишивка підібрана такою, щоб нагадувала барокові орнаменти. Рушник в руках Покрови так само вишитий власноруч. Візерунок – стилізоване дерево життя, що має коріння, квітку-плід та пуп’янки.

Лялька брала участь у проекті "Осінній бал", який був організований спільнотою "Секрети лялькарок".

Зріст ляльки 43 см. Стоїть без опори завдяки дерев’яній підставці.