Грудень 2023 р. Я стала членкинею Народної аматорської студії декоративно-ужиткового мистецтва "Сучасна традиційність".
Невеличкі лялечки «Щедрувальниці» були зроблені мною на
замовлення. 11 см зросту – той ще виклик! Але ватага дівчат готова до Різдвяних
свят! Тепло вдягнені: у свитках, кожушках, теплих рукавичках та шкіряних чобітках.
В кожної – торбина для смаколиків.
Основа – дротяний каркас, завдяки якому ляльки можуть
приймати різні положення, але все ж таки не стоять самостійно.
Український
живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець та етнограф Опанас Сластіон багато
подорожував по селах України, робив численні замальовки краєвидів, національних
типів, пам’яток української старовини, народного одягу тощо. Ним було створено унікальну серію портретів
українських кобзарів. Художник тонко передав індивідуальні особливості кожного
з них. У підписах до малюнків вказувався репертуар бандуриста, коли, де і за
яких обставин були записані його думи.
Під впливом малюнків кобзарів я створила невеличку ляльку (12 см). Широкі штани заткнуті в чоботи, на полотняну сорочку вдягнута проста свитка, що підперезана поясом, через плече перекинута сумка, на голові – хутряна шапка. Таким є мій кобзар.
Мені було дуже цікаво відтворити повноцінний образ в мініатюрній ляльці,
використовуючи обмаль деталей.
Тому,
так вийшло, що це не остання зроблена мною міні-лялька.
Далі
буде…
Я майже ніколи не роблю ляльки на замовлення. Бо для мене
це велика відповідальність і страх не догодити замовнику.
Але інколи буває так, що ідея замовника надихає та спонукає
творити. Шановний пан звернувся до мене з пропозицією створити мініатюрні
ляльки. Сучасного хлопчика (заввишки 10 см) та кобзаря, як на малюнках Сластьона
( 12 см). Для мене це був свого роду виклик: невеличкі ляльки, ще й вбрання їх
має відповідати певній епосі. Але я вже загорілася! Мені було цікаво!
Хлопчик. Я розпитала своїх синів щодо сучасного
підліткового вбрання, бо молодіжна мода ще більш примхлива, ніж доросла. Розпитати
я розпитала, але уявляєте, як це – відтворити ідею в ляльці заввишки 10 см! Скіні?
Карго? Не смішить! Добре вже те, що джинсові холоші вдалося вивернути!
Далі сорочка. Комірець я прилаштувала. А от найменші ґудзики
з моїх запасів виявилися завеликими. Прийшлося їх малювати.
Але найбільше задоволення я отримала від пошиву взуття – червоних
замшевих кросів на шкіряній підошві.
Вбрання доповнила рюкзаком, а сам образ – неслухняним хлопчачим
волоссям. Хлоп був готовий для фотосесії.
На черзі був кобзар.
Далі буде…
Про голод 32-33 років я знала з дитинства з розповідей моїх бабусь. Одна жила в ті роки в місті, а друга - в селі .
Інгігерда-Ірина, шведська принцеса і велика княгиня Київська, дружина Ярослава Мудрого була безпосередньо пов’язана з Софією Київською. У Києві вона провела більшу частину свого життя (понад 30 років), тут вона разом із чоловіком розбудовувала державу, засновувала монастирі, поширювала християнство та його цінності. Спільно з Ярославом вона завершувала спорудження і оздоблення собору Святої Софії Київської — головної святині Русі-України. Тут вона пізніше була похована у мармуровому саркофазі, тут вона покоїться й нині (m.day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/pravda-pro-inhiherdu).
Перш ніж відтворити образ Інгігерди в ляльці, я вирішила
подивитися, що саме носили княгині за часів Київської Русі. Але відтворивши тільки
тогочасне вбрання, я б ніяк не змогла відзначити конкретну історичну постать.
Тому я звернулася до зображень Інгігерди. Їх знайшлося обмаль. Деякі досить
сумнівні. Прийшлася мені до душі історична мозаїка, що була виготовлена для
Софії Київської в рамках проекту «Про жінок минулого, від жінок теперішнього,
жінкам майбутнього». Надихаючись мозаїкою я створила свою ляльку.
Висота 42 см
Серія «Багата наречена» – це історія однієї української родини, життя сім’ї від заручин до спільного старіння.
Хочу дещо розказати про її задум, про створення та про
ляльки.
Задовго до повномасштабної, а може ще й до карантину,
з’явилася в мене ідея надати тій конструкції ляльок з ручками і ніжками, які я
так любила робити, трохи стійкості і гнучкості. Для цього додала в середину
кінцівок дротики. Завдяки ним ляльки могли сидіти, а стоячи приймали цікаві
положення. Фігурки мали бути поділені на пари чоловік-жінка. Чоловіче вбрання
одразу було майже повністю відшите, залишалося оздоблення, деталі. А от з жіночими
образами вийшла затримка. Деяке вбрання було вже скроєне, десь тільки тканини
підібрані, а хтось був ще голяка. Далі в нашій країні були жахливі події, які
аж ніяк не сприяли творчості. Ляльки-напівфабрикати лежали в коробці, чекали.
Аж поки одна шановна пані не надихнула мене своєю ідеєю відтворити на спідниці ляльки
українську мандалу за мотивами самчиківського розпису, та запросила до участі у
виставці «Кола традицій». Одна з ляльок-заготовок була вийнята з коробки і
перетворилася на наречену. Далі до нареченої поступово додавалися нові
персонажі. Так була створена серія «Багата наречена».
Щодо конструкції. Ляльки мають мою улюблену будову:
вузлова голова; з полотнища, яке йде від голови, формується тулуб шляхом
складання і зав’язування; руки й ноги просунуті між полотнищами, що формують
тулуб. Висота всіх ляльок 29-30 см. Завдяки дротикам у руках і ногах ляльки
стійко сидять на табуреті чи лаві, але не стоять самостійно, тому мають опори.
Щодо вбрання. Образи я створювала під впливом книги
«Український літопис вбрання» шановної пані Зінаїди Васіної. Саме в цій книзі
можна знайти безліч ідей для типажів, для вбрання та побуту від стародавніх
часів до ХХ століття. Та за мету в мене не була чітка реконструкція, або
повторення. Мені хотілося створити цікаві персонажі. Саме тому я особливу увагу
приділяла деталям.
Серія «Багата наречена» складається з 8 фігур (4
композиційні групи). Вона є символом української родини, що проходить свій
життєвий шлях від весілля і до щасливого спільного старіння.
«Старенькі» - це остання композиційна група, яка завершує серію «Багата наречена». Можливо, трохи згодом серія буде мати своє продовження. Але зараз я її закінчую щемливими образами дідуся та бабусі, хранителями родової пам’яті та сімейних традицій. Тих, хто своїм багаторічним вірним подружнім життям подає приклад молодятам, які тільки планують свою спільну долю.
Настав час познайомитися з батьками нареченої.
Як же ж вони хвилюються, як турбуються, щоб доля їх
дитини була щасливою. Вони ж для неї нічого не пожалкували! Он який посаг
приготували! Освіченою виховали. Всьому навчили: і сорочку може пошити та
вишити, і борщ з пампушками наварить. І в хаті, і в садочку, і на городі вона
всюди прутка і хазяйновита. Мати навчила бути працьовитою. Батько ж виховав у традиціях свого Роду. А
тепер рідну кровиночку вони віддають у чужу родину. І сумно стає на душі, а на
серці – неспокій.
Композиція «Батьки» з серії «Багата наречена».
Далі буде…
До серії ляльок «Багата наречена» продовжують додаватися нові персонажі.
Цього разу на оглядини дівчини та її скарбу завітали
батьки молодого. Вони не соромляться, з усіх боків роздивляються посаг. І в той
самий час показують себе: заможних, статних, гонорових. А хлопець хвилюється,
метушиться, зазирає у очі, намагається з’ясувати чи схвалять батьки вибір сина,
чи вподобають наречену.
Композиція з двох ляльок має назву «Свати».
Далі буде…
Моя композиція «Багата наречена» потроху починає набувати персонажів та перетворюється на серію з кількох композиційних груп. До уваги - група «Молодята». До нареченої на оглядини завітав жених. Воно і не дивно: дівка вродлива, та ще й багата, скриню яку має! Чому б не прийти та не посвататися? А чи сподобається сам хлопець? Чи може отримає гарбуза? Але ж і він ні в року! Статний, гарно вбраний, не нужденний. Отож треба кликати сватів, щоб домовлялися!
Далі буде…
У квітні цього року я брала участь у виставці «Кола традицій», яка проходила у Культурно-мистецькому центрі Дарницького району. Для виставки мною була створена лялька «Багата наречена». Від замислу до готового витвору пройшло менше тижня, тому лялька була представлена, так би мовити, у «сирому» варіанті. Але! Дякую моїм щирим друзям, які своєю підтримкою та думками «в голос» підштовхнули мене до створення цілої серії під назвою «Багата наречена».
Якщо у першому варіанті наречена на оглядинах сиділа на закритій порожній скрині (саме в такому положенні найбільш виграшно виглядала спідниця-кльош, розписана мною під самчиківський розпис), то у остаточному варіанті скриня нареченої наповнилася скарбом. По перше - перина… До речі, щодо перини. Народилася я у Києві і все моє дитинство (як і подальше життя) проходило у міській квартирі. Але інколи на літо, як всі діти міста, я приїжджала до бабусі у село. І там, в своєї бабусі, я вперше побачила ПЕРИНУ! Пухку, пухову, м’якущу! Для мене, малої, то був скарб! Саме тому в скрині нареченої мала бути перина, а разом з нею вишиті подушки, посуд (баняк з двома дерев’яними ложками та кухонна дощечка), вишитий коцик, намисто з перлів, горщик з квіткою і Біблія. Сама наречена сидить на подушці – це так само один з моїх дитячих спогадів. Мама розповідала, що коли вона одружувалася, то в селі, звідки мій тато, наречену перед зняттям фати садили на подушку, а потім незаміжні дівчата боролися: хто перший сяде після нареченої на ту подушку, та перша й вийде заміж.
Тож підготувалася моя наречена до зустрічі сватів добре. Ще й гарбуза під ноги поставила, щоб нагородити ним, якщо жених не сподобається.
А чи сподобався жених? Побачите.
Далі буде…
Останнім часом так складається, що до значних проектів я долучаюся в останню мить. От і зараз. Надумала я взяти участь у виставках, що будуть проходити у Японії і демонструвати 100 ляльок українських майстринь. А на створення ляльки в мене було реальних три дні.
Можна було взяти стару ляльку, але хотілося гідно
презентувати українську ляльку та й себе у Японії. Тому я швидко взялася за
роботу. Образ був у голові лише у досить загальних рисах. Та ми всі знаємо: очі
бояться – руки роблять. Два дні мені знадобилося, щоб створити ляльку. Хотілося
передати образ української жінки, вбраної в традиційний народний стрій. Тому
відшила керсетку, оздобила її цікавої ажурною тасьмою, підібрала плахту,
пов’язала крайку. Сорочку обрала рясно вишиту. Уквітчана хустка та багатоярусне
намисто доповнили вбрання. Так з’явилася лялька «Молодиця», яка буде брати
участь у проекті "100 Motanka dolls for peace".
Висота ляльки 32 см
Висота 30 см
Рання весна. Природа тільки починає прокидатися. Змінюються фарби: до білих та сірих тонів додається молода салатова зелень. Ледь починає квітнути сад. На тепле весняне сонечко виповзають погрітися комашки. Життя прокидається. Знову, як кожен рік. І це є дивом. До якого ми якоюсь мірою звикли. Якого ми з нетерпінням чекаємо щороку. Цю зиму пережили – доживемо й до наступної.
Дещо сумні мої думки сьогодні.
А от щодо ляльки – то вона про диво, про відродження, про крила надії, про любов, підтримку та життя.
14 см, стоїть самостійно без опори.
В основі ляльки – лагенарія, яку виростила на дачній ділянці моя мама. Висушена лагенарія якийсь час пролежала в мене на балконі, аж ось і їй знайшлося застосування. Я вирішила не підфарбовувати лагенарію, не вирівнювати тон для обличчя. Залишила її природну красу. Намалювала личко. До речі, природні плями на місті очей та рота вже були, я лише додала фарби, кольору. Далі вбрала ті дивні форми у сорочечку, плахту та запаску. Дівка вийшла роботяща! Голову хусткою вкрила, а з-під хустки випросталася довга коса – дівоча краса. А до краси ще й характер є! Руки в боки: буде так, як я кажу! От така вийшла в мене ґадзиня-гарбузиня, яка нагадує кумедні, колоритні жіночі персонажі зі старого мультика «Жив-був пес».
Моя нова лялька була створена для справжнього козака, гарної, щирої людини.
Пан-козак. У вишитій сорочці, шароварах, жупаннику без
рукавів, підперезаному оксамитовим поясом, та хутряній шапці зі шликом,
прикрашеній патріотичним пір’ячком. Козак готовий дати ворогові відсіч, бо має шаблю.
А ще має чайничок, що висить на поясі та люльку, яка схована десь у шапці. Тож
не пропаде за будь яких обставин.
Висота 18 см.
Що робить наше життя більш цікавим? Це маленькі дрібнички, які наповнюють наш домашній простір. От наприклад невеличке люстерко. Якщо воно естетично красиве, пасує вашому оточенню, витримане в стилістиці вашого дому – то й користуватися ним зручно і приємно. І вже вторинне питання, що ви бачите в ньому лише частину свого обличчя. Головне – це куди ви зазираєте.
Декоруючи цю роботу я використала декілька технік, які
застосовуються у декупажі. Потертості в стилі шебі-шик та набризк надали
люстерку застарілості. Перенесені за допомогою трансферної рідини чорно-білі
написи добавили ще більше вінтажності. А от золотий фацетний лак, нанесений через
трафарет, створив елементи шику, розкоші, хоча й потрісканої. Але то все у
рамках стилістики.
Люстерко є чудовим подарунком собі-коханій, подрузі,
мамі. Воно прикрасить ваш інтер’єр, додавши вінтажну родзинку.
«Старе дзеркало», 25х25 см.
Образ матері близький кожному. Кожному, хто все ще залишається дитиною , бо, хвала Богу, живі його батьки. Кожному, хто щодня відчуває батьківську любов та підтримку. Цей образ близький кожному, хто пізнав таке неземне щастя, як бути матір’ю, опорою, берегинею.
Висота ляльки 41 см.
Дерев'яна тарілка - панно.
