Коли перша лялька була готова, я зрозуміла, що другої, напевно не буде. А не буде її з-за браку матеріалів. Точніше клаптики тканини я ще знайду. А от чим голову наповнити... І тут я зрозуміла! Дрантя! Саме воно й було в нагоді в ті часи, коли не можливо було купити вату, синтапон тощо. А з пам'яті всплили ляльки з зібрання О.Найдена та Л.Орлової. Прості, лаконічні, гармонійні. Так в мене з'явилася друга лялька війни. Лялька Свободи. Виготовлена з того, що було в хаті. З клаптиків тканини, вживаних та новеньких; мішковини; з тороків з маминої хустки, які замість муліне я використала для декоративних швів, з в'язаної мною вже давно декоративної квіточки, яка чекала свого часу. Лялька мотана, одяг шитий, деталі пришиті. Чіткий силует, статуарна постать. В моєму розумінні ця лялька - це Нескореність. Це пам'ять. Вона про те, що слід пам'ятати, що не можна забувати.
