Вітаю!
Про космос дуже багато розмірковують. Його намагаються вивчити, дослідити, зрозуміти. Про нього пишуть. І не тільки наукові праці 😉
Про нього фантазують, мріють...
Знімають фільми. Комедії, триллери, фантастику.
Кожен з нас, жителів Землі, хоч раз за своє життя підняв голову до зоряного неба, та задивився на цю незвідану красу, замислився про далекі світи.
І злякався своєї нікчемності? Відчув себе беззахистною піщинкою серед безкрайніх недосяжних просторів космосу...
Чи навпаки, сприйняв себе центром Всесвіту? Його сердцем! Відчув космос у собі, в безмежних можливостях, в силі відчуттів, в багатстві вибору.
А далі... далі кожен вибрав для себе лише свій, неповторний шлях, з якого можна повернути, але який не має вороття. Куди приведе нас життєвий шлях, зумовлений вчинками, відносинами, ставленням?
Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди йдемо? (за Гогеном).
Не відповіді, а питання я вмістила в панно
Самотня людська постать, що стоїть під розлогим деревом життя. Чоловік? Жінка? Під ногами - гаряча земля, за людиною - яскравий велетенський місяць. День скінчився, він прожитий... гарно? погано? Погляд за виднокрай. Що там? Що там чекає? А, може, що там є?
А навкруги - Всесвіт. І то вже не дерево над головою, а пролітаюча комета. Фактурна, срібляста, з величезним шлейфом в темряві космосу.
І то вже не гаряча земля під ногами, а кратери, холми невідомої планети.
Самотність посеред безкрайнього Всесвіту? Чи, навпаки, гаряче нутро, навколо якого формується божий світ? Серце, що б'ється і живе?
Така собі наглядна ілюстрація мікрокосму в макрокосмі...
Не випадковою є форма панно. Адже коло — символ нескінченності й вічності, їх нерозривного зв'язку, єдності, коли початок збігається з кінцем.
Таким був мій задум при створенні цього панно.
На сам кінець хочу трішечки сказати про роботу над ним.
За основу мною було взято полотно у рамі круглої форми, від ТМ ROSA.
Тонка серветка і один шар лаку не перекрили плетіння полотна, була збережена його фактура.
Гладкій рамі, навкаки, я надала рельєфу за допомогою структурної пасти та оксамитової пудри двох відтінків синього. Трішки срібної поталі на виступаючі поверхні, срібний декоративний пісок, набризк - такі основні прийоми і матеріали.
Бажаючі можуть прийняти участь у завданні польського блогу Аrt-piaskownica Podróże małe i duże - KOSMOS
Я же, в зв'язку з тим, що більшисть матеріалів, застосованих у роботі від ТМ ROSA, хочу додатися до галереї ROSA TALENT
Не відповіді, а питання я вмістила в панно
"Серце Всесвіту"
Самотня людська постать, що стоїть під розлогим деревом життя. Чоловік? Жінка? Під ногами - гаряча земля, за людиною - яскравий велетенський місяць. День скінчився, він прожитий... гарно? погано? Погляд за виднокрай. Що там? Що там чекає? А, може, що там є?
А навкруги - Всесвіт. І то вже не дерево над головою, а пролітаюча комета. Фактурна, срібляста, з величезним шлейфом в темряві космосу.
І то вже не гаряча земля під ногами, а кратери, холми невідомої планети.
Самотність посеред безкрайнього Всесвіту? Чи, навпаки, гаряче нутро, навколо якого формується божий світ? Серце, що б'ється і живе?
Така собі наглядна ілюстрація мікрокосму в макрокосмі...
Не випадковою є форма панно. Адже коло — символ нескінченності й вічності, їх нерозривного зв'язку, єдності, коли початок збігається з кінцем.
На сам кінець хочу трішечки сказати про роботу над ним.
За основу мною було взято полотно у рамі круглої форми, від ТМ ROSA.
Тонка серветка і один шар лаку не перекрили плетіння полотна, була збережена його фактура.
Гладкій рамі, навкаки, я надала рельєфу за допомогою структурної пасти та оксамитової пудри двох відтінків синього. Трішки срібної поталі на виступаючі поверхні, срібний декоративний пісок, набризк - такі основні прийоми і матеріали.
Бажаючі можуть прийняти участь у завданні польського блогу Аrt-piaskownica Podróże małe i duże - KOSMOS
Я же, в зв'язку з тим, що більшисть матеріалів, застосованих у роботі від ТМ ROSA, хочу додатися до галереї ROSA TALENT
Щасти!
Немає коментарів:
Дописати коментар