Доля.

Вітаю!
З незапам'ятних часів богиня сонця, богиня-праля Мокоша пряде на веретені землі нескінчену нитку життя душі мудрого орія-хлібороба.
Безкінечка нитка життєтворящого Дерева вічності богині-прялі з доісторичних часів була оберегом натружених, зашкорублих, але завжди ласкавих маминих рук.

На рушниках землі жиночими маминими руками вишиті сонце, місяць і зорі, голос материнської душі і вогненна батьківська енегрія, немеркнуче життя і ніжність, незнищенна пам'ять роду і любов.
Все жіноцтво  вшановує Мокошу як богиню-рукодільницю, вважаючи її своєю покровителькою.
Безсмертним веретеном продовжує крутитися земля навколо своєї осі, сотаючи з куделі могутнього Хаосу всеєдиного Лада материнську нитку вічності. Тому-то й не перестає сипатися з Мокошиних ласкавих рук життєдайне насіннячко Всебога-Творця.*

Як нитка долі, що прядеться Мокошою, має бути рівненькою, без вузликів, без кошлатості, щоб доля людини була щасливою, так і лялька-Доля робиться старанно, ретельно, обережно, ниточка до ниточки. В яскравих кольорах.
Розміром зі зріст ляльки є її довга коса, що за стародавніми слов'янськими традиціями символізує жіночу силу, красу та здоров'я.
На грудях - червоний обережний хрест.
Є відомості, що таку лялечку кожна дівчина має змотати сама. Її не роблять на замовлення, адже якою виходить змотана лялька - такою й є жіноча доля.

 Щасти!

*  За книгою В.Войтовича "Міфи та легенди давньої України".