Коли я працювала над серією ляльок «Багата наречена», в мене з’явилися два персонажі з родини нареченого.

Молодиця: чи свекруха, що приймає в свій дім невістку-«чужу кістку», чи сестра, яка все своє свідоме життя опікувалася молодшим братом. Характер ця молодиця мала твердий, місцями навіть суворий та прискіпливий. Її чоловік – більш спокійний, врівноважений та доброзичливий. Що не кажіть, а декілька років подружнього життя додають розуму. Час промайнув, весілля відгуляли. Прийшла зима. Розпочалася Коляда. Родина вирішила пройтися святковим селом.

Тож наступна моя лялькова композиція мала всі різдвяні атрибути. Але знову ж таки час йде своєю ходою і в селі – нове весілля! Жвава ватага нареченого та бояр має подолати певні перешкоди. Одна з них – пройти повз чуже обійстя. А це ще той квест! Адже на їх шляху – так, та сама молодиця з характером і її чоловік, що вже хильнув не одну чарочку.

Звичайно ж, юрба хлопців подолає цю перепону, а далі посуне ще з більш піднесеним настроєм: весілля ж! І тільки кіт під столом проведе їх філософським поглядом, бо коти знають набагато більше, ніж кажуть.