понеділок, 5 березня 2018 р.

Старі фотографії з віршованими підписами.


Старі фотографії на стіл розклади...
 Скрябін

Потрапили до моїх рук старі фотографії 1953-1955 років випускників Говірського сільсько-господарського технікуму (Кам'янець-Подільський). Люди, яких я не знала і вже ніколи не зустріну. Однокурсники моєї свекрухи, близькі її сердцю, друзі. Може і не звернула б я увагу на ці фото, адже свекрухи вже давно нема, щось сказати мені про незнайомців на світлинах - нема кому. Але... 
Але з'ясувалося: старі фотографії вміють "говорити". Кожна з них має підпис. Наївний, зворушливий, теплий, дружній, щирий, притаманний середині 20 сторіччя. Такий собі віршований раритет.


*
Пусть радость и счастье,
Любовь и удачи
Всегда освещают твой путь.
Храни эту память на долгие годы,
Храни и меня не забудь.

*
Лучше вспомнить и посмотреть!
Чем посмотреть, и вспомнить

Любишь - возьми,
а не любишь - порви!

*
Если жизнь моя продлится,
Не забуду я тебя.
В жизни все может случиться,
Не забудь, прошу, меня!
Не смотри, бо здесь нет красоты.
Это символ души одинокой.
Пусть послужит нам счастьем с тобой,
В нашей встрече и дружбе далекой!

*
Пусть милый взгляд твоих очей 
Коснется карточки моей.
И быть может в твоем уме
Возникнет память обо мне.

*
Если дорог оригинал - 
храни копию

*
Для памяти слова ненужны. 
Она и так о многом говорит.

*
Где память есть, там слов не надо,
Она и так о многом говорит.

*
Если не я, так образ мой
пусть будет всегда с тобой.

*
Если встретится нам не придется,
Если наша такая судьба, 
Пусть на память тебе остается
Неподвижная личность моя.

*
Коли закінчиш курс науки,
Забудеш школу і мене,
Тоді візьми ти фото в руки
І згадаєш, хто любив тебе.

*
Вспоминай иногда, если память дорога.

До наступних цікавинок!

2 коментарі:

  1. О,як зворушливо!У моєї мами теж зберігалася безліч таких фото.Люди з фото були для мене знайомі,ніби поряд,тому що мама завжди про них щось розповідала.А ще згадала дружину двоюрідного брата моєї мами.Вона викладала в цьому технікумі.А потім переїхали в Дубляни під Львовом.Там уже викладав якусь науку її чоловік,в сільгосп-академії.Їх теж уже немає.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Олю! Який тісний світ! Як перетинаються людські долі! У часі, чі просторі))) Моя свекруха та ваша родичка могли бути знайомі))) Колись.... Наразі спілкуємося ми з вами )))

      Видалити