Веснянка.

Ляльку-веснянку починали робити 14 березня. Цей день був днем зустрічі весни. В зв'язку з цим, одяг веснянки, як правило, був яскравим та квітастим, як природа, що пробуджується.  І волосся в неї могло бути незвичного кольору: зелене, рожеве, жовте. Веснянка є оберегом молодості та краси, дому та благополуччя родини.

Відомо кілька варіантів ляльок-веснянок.

В одному з них за основу береться лялька-кувадка розміром з долоню. Шляхом намотування одягається барвисте платтячко. Основним "впізнавальним" елементом є незвичного кольору коса, що стирчить догори. Ця коса - це дух, що пробуджується, це, як зв'язок з Космосом.

В іншому випадку за основу була "Вепська" лялька, але на відміну від неї веснянка мала широку спідницю "сонце-кльош".

Веснянка  виконана за технологією української народної вузлової ляльки,  або мотанки. Тіло її складається з невеликих клаптиків тканини, які не ріжуться, а рвуться та змотуються між собою. Жодного ріжучого  та колючого інструменту не використовується. Адже доля того, для кого призначена лялька має бути не колотою не різаною. Шиється лише одяг.

Традиційно, вузлова лялька не мала рис обличчя. Вважалося, що вона не повинна ні на кого бути схожа, щоб не завдати ніякої шкоди. Безлика вона є неживою, отже не може вчинити зле.

Беру участь у завданні Декораторское задание "Традиционные народные куклы"