До серії ляльок «Багата наречена» продовжують додаватися нові персонажі.
Цього разу на оглядини дівчини та її скарбу завітали
батьки молодого. Вони не соромляться, з усіх боків роздивляються посаг. І в той
самий час показують себе: заможних, статних, гонорових. А хлопець хвилюється,
метушиться, зазирає у очі, намагається з’ясувати чи схвалять батьки вибір сина,
чи вподобають наречену.
Композиція з двох ляльок має назву «Свати».
Далі буде…
Моя композиція «Багата наречена» потроху починає набувати персонажів та перетворюється на серію з кількох композиційних груп. До уваги - група «Молодята». До нареченої на оглядини завітав жених. Воно і не дивно: дівка вродлива, та ще й багата, скриню яку має! Чому б не прийти та не посвататися? А чи сподобається сам хлопець? Чи може отримає гарбуза? Але ж і він ні в року! Статний, гарно вбраний, не нужденний. Отож треба кликати сватів, щоб домовлялися!
Далі буде…
У квітні цього року я брала участь у виставці «Кола традицій», яка проходила у Культурно-мистецькому центрі Дарницького району. Для виставки мною була створена лялька «Багата наречена». Від замислу до готового витвору пройшло менше тижня, тому лялька була представлена, так би мовити, у «сирому» варіанті. Але! Дякую моїм щирим друзям, які своєю підтримкою та думками «в голос» підштовхнули мене до створення цілої серії під назвою «Багата наречена».
Якщо у першому варіанті наречена на оглядинах сиділа на закритій порожній скрині (саме в такому положенні найбільш виграшно виглядала спідниця-кльош, розписана мною під самчиківський розпис), то у остаточному варіанті скриня нареченої наповнилася скарбом. По перше - перина… До речі, щодо перини. Народилася я у Києві і все моє дитинство (як і подальше життя) проходило у міській квартирі. Але інколи на літо, як всі діти міста, я приїжджала до бабусі у село. І там, в своєї бабусі, я вперше побачила ПЕРИНУ! Пухку, пухову, м’якущу! Для мене, малої, то був скарб! Саме тому в скрині нареченої мала бути перина, а разом з нею вишиті подушки, посуд (баняк з двома дерев’яними ложками та кухонна дощечка), вишитий коцик, намисто з перлів, горщик з квіткою і Біблія. Сама наречена сидить на подушці – це так само один з моїх дитячих спогадів. Мама розповідала, що коли вона одружувалася, то в селі, звідки мій тато, наречену перед зняттям фати садили на подушку, а потім незаміжні дівчата боролися: хто перший сяде після нареченої на ту подушку, та перша й вийде заміж.
Тож підготувалася моя наречена до зустрічі сватів добре. Ще й гарбуза під ноги поставила, щоб нагородити ним, якщо жених не сподобається.
А чи сподобався жених? Побачите.
Далі буде…
Останнім часом так складається, що до значних проектів я долучаюся в останню мить. От і зараз. Надумала я взяти участь у виставках, що будуть проходити у Японії і демонструвати 100 ляльок українських майстринь. А на створення ляльки в мене було реальних три дні.
Можна було взяти стару ляльку, але хотілося гідно
презентувати українську ляльку та й себе у Японії. Тому я швидко взялася за
роботу. Образ був у голові лише у досить загальних рисах. Та ми всі знаємо: очі
бояться – руки роблять. Два дні мені знадобилося, щоб створити ляльку. Хотілося
передати образ української жінки, вбраної в традиційний народний стрій. Тому
відшила керсетку, оздобила її цікавої ажурною тасьмою, підібрала плахту,
пов’язала крайку. Сорочку обрала рясно вишиту. Уквітчана хустка та багатоярусне
намисто доповнили вбрання. Так з’явилася лялька «Молодиця», яка буде брати
участь у проекті "100 Motanka dolls for peace".
Висота ляльки 32 см
Висота 30 см
Рання весна. Природа тільки починає прокидатися. Змінюються фарби: до білих та сірих тонів додається молода салатова зелень. Ледь починає квітнути сад. На тепле весняне сонечко виповзають погрітися комашки. Життя прокидається. Знову, як кожен рік. І це є дивом. До якого ми якоюсь мірою звикли. Якого ми з нетерпінням чекаємо щороку. Цю зиму пережили – доживемо й до наступної.
Дещо сумні мої думки сьогодні.
А от щодо ляльки – то вона про диво, про відродження, про крила надії, про любов, підтримку та життя.
14 см, стоїть самостійно без опори.
В основі ляльки – лагенарія, яку виростила на дачній ділянці моя мама. Висушена лагенарія якийсь час пролежала в мене на балконі, аж ось і їй знайшлося застосування. Я вирішила не підфарбовувати лагенарію, не вирівнювати тон для обличчя. Залишила її природну красу. Намалювала личко. До речі, природні плями на місті очей та рота вже були, я лише додала фарби, кольору. Далі вбрала ті дивні форми у сорочечку, плахту та запаску. Дівка вийшла роботяща! Голову хусткою вкрила, а з-під хустки випросталася довга коса – дівоча краса. А до краси ще й характер є! Руки в боки: буде так, як я кажу! От така вийшла в мене ґадзиня-гарбузиня, яка нагадує кумедні, колоритні жіночі персонажі зі старого мультика «Жив-був пес».
