«З роду твориться рід» В.Войтович.
В Україні існує така традиція: кожен має знати свій рід до сьомого коліна. Таким
чином він отримує захист та підтримку пращурів. Мені пощастило. Вважаю, що дуже
пощастило. Мій рідний дядько Анатолій Коломієць та моя мама провели величезну
роботу та дослідили наш рід до початка18 століття по маминій лінії (титанічна
праця дядька, дяка йому велика та уклін до землі) та до початка 19 століття по батьковій
(тут вже збирала по крихтам відомості мама, яка мала чудові стосунки зі своєю
свекрухою, моєю бабусею).
Родичі мої були люди достойні, працьовиті, щирі. Не пани-вельможі. Хоча ні!
Панночка була! По лінії мого батька давня родичка з чудовим ім’ям Фросина вийшла заміж за місцевого пана, який за
свідченнями мав млин. Жила вона в маєтку, в панському будинку. Та після 1917
року відомості про неї загубилися.
А по маминій лінії мої прадід та прабабця навпаки були в служінні у графині
Марії Браницької, що мала маєток Олександрія у Білій церкві. Прадід Ян був
каретних справ майстром, а після 1917 року займався виготовленням меблів.
Прабабуся Якилина працювала служницею у маєтку графині, хоча була письменна,
знала українську, російську та польську мови, була освічена та обізнана у
багатьох життєвих справах.
Лялька «Панночка» 2016 р.
Створена під впливом розповідей та згадок про панночку Фросину.
Зріст 23 см.
Немає коментарів:
Дописати коментар